” пор≥вн¤нн≥ з ДЋюбовним настроЇмФ наступний ф≥льм ¬онга ар ¬а¤ Д2046Ф справл¤Ї враженн¤ несамовитого вихора, зн¤того упов≥льненим темпом. Ћ≥н≥¤ коханн¤ з першого ф≥льму перетворюЇтьс¤ на дельту велетенськоњ р≥чки на ≥м'¤ томл≥нн¤, розчаруванн¤ та пристрасть, хоча саме останн¤ залишаЇтьс¤ найменш реал≥зованою, пот≥к просто не знаходить виходу, губл¤чись десь пом≥ж 60-тими роками та 2046 роком, коли в≥дбуваютьс¤ под≥њ, що њх описуЇ в своЇму роман≥ головний герой, м≥ж √онконгом, —≥нгапуром та поњздом п≥д номером 2046, м≥ж двома к≥мнатами п≥д номерами 2046 та 2047. ћузична тема з першого ф≥льму перетворилас¤ на сер≥њ звук≥в класичноњ музики, майже без нат¤к≥в на ор≥Їнтальн≥сть, китай-гонгонг-сингапурська атмосфера зм≥шалас¤ з чимось невизначено-Ївропейським, що прир≥каЇ героњв на бездомн≥сть, вони д≥йсно загублен≥ м≥ж почутт¤ми ≥ спогадами, вони пост≥йно втрачають себе ≥ власне минуле, воно стаЇ об'Їктом продажу та карт¤рськоњ гри, воно стаЇ больовим м≥сцем, так само ¤к ≥ од¤г, за ¤ким вони ховаютьс¤, Дминуле ц≥Їњ ж≥нки Ч це њњ рукавички, ¤к≥ вона н≥коли не зн≥маЇФ, а коли зн≥маЇ, то поринаЇ в стражданн¤, вона перестаЇ бути досконалою ≥ стаЇ просто ж≥нкою, котр≥й в у¤вленн≥ геро¤ т≥льки одна дорога: на стор≥нки його роману, де вона остаточно загубитьс¤, де час втратить сенс ≥ вже не буде мати значенн¤, коли ≥ що в≥дбуваЇтьс¤; пот≥к музики ≥ кольору п≥дхопить все ≥ в≥днесе туди, де Дгодина потомуФ, Ддес¤ть годин потомуФ, Дтис¤ча годин потомуФ, Дв≥с≥мнадц¤ть м≥с¤ц≥в потомуФ Ч це просто станц≥њ за в≥кном пот¤гу, котрий н≥куди не прињздить, в ¤кий с≥дають, щоб н≥коли не повернутис¤, в котрому шукають спогади. ј ран≥ше ж спогади загорталис¤ в тканину, в≥дносилис¤ на високу гору ≥ там закопувалис¤ п≥д кор≥нн¤м дерева, так, щоб њх неможливо було знайти. —погади андроњд≥в Ч не людей, котрими стають вс≥, з у¤вного роману переход¤чи в реальний св≥т, де почутт¤м немаЇ м≥сц¤, де настр≥й, томл≥нн¤ стаЇ просто грою, жорстокою та беззм≥стовною, ≥ людц≥ перетворюютьс¤ на л¤льок, котр≥ грають в забутт¤.
