одразу почну з невеликоњ ≥ власне несуттЇвоњ претенз≥њ, бо ¤к на мене, варто було називати ф≥льм англ≥йською не dolls, a dummies, бо саме в цьому слов≥ можна вловити в≥дт≥нки ≥ кольори крихкост≥ коханн¤, котре у притч≥ такеш≥ к≥тано перетворюЇтьс¤ на amphorea fragilissima, ут≥люючись ¤к у майже порцел¤нових л¤льках, так ≥ в живих люд¤х, котр≥ н витримують житт¤ та ваги коханн¤, перетворюючись на л¤льок ≥ безсило повисаючи на г≥лках дерева, зачепленого кор≥нн¤м над безоднею. не можна забути перш≥ кадри, коли в гру вступають жив≥ персонаж≥: вони йдуть, зв'¤зан≥ червоною в≥рьовкою через вишневий сад у пору найб≥льшого цв≥т≥нн¤ ≥ чують про себе: Дзв'¤зан≥ кривл¤киФ. три ≥стор≥њ спл≥таютьс¤ в одну, розпочинаючись навесн≥ та доб≥гаючи к≥нц¤ взимку: виб≥р усп≥ху, а не коханн¤, через що д≥вчина божевол≥Ї, ≥ хлопець, т≥каючи з власного вес≥лл¤, прир≥каЇ ≥ себе, ≥ њњ на довгу дорогу божев≥лл¤ аж до смерт≥; закохан≥сть босса ¤кудзи, котра зринаЇ через дес¤тир≥чч¤, п≥сл¤ того, ¤к в≥н полишив свою кохану, а вона чекала на нього дес¤тил≥тт¤, принос¤чи у парк об≥д дл¤ нього, а в≥н не приходив, вони зустр≥лис¤, ≥ ж≥нка майже вил≥кувалас¤ в≥д чеканн¤, знайшовши того, хто з рад≥стю њстиме об≥д, приготований нею, але босса вбивають, а вона про це не знаЇ ≥ чекаЇ Ц тепер з над≥Їю; самов≥ддан≥сть фана юноњ сп≥вачки, котрий, д≥знавшись, що його божество потрапило в авар≥ю ≥ втратило око, виколюЇ соб≥ оч≥, аби т≥льки побути з нею та не принести незручностей, њм добре, але вона одного дн¤ чекаЇ на нього, проте в≥н не прийде, бо збитий машиною майже в ту мить, коли у воду падаЇ червоний кленовий листок. ос≥нь спливаЇ, спливаЇ час закоханих, ≥ вони, перш≥, котр≥ своЇю печаллю пронизують ус≥ ≥стор≥њ, падають з гори, кот¤тьс¤ по сн≥гу ≥ виснуть на г≥лках дерева над провалл¤м, а над ними сходить вран≥шнЇ сонце, ≥ на нас звертають док≥рлив≥ погл¤ди дв≥ л¤льки Ц хто ми у коханн≥, ¤к не просто чињсь ≥грашки, чи самих себе, чи тих, хто влаштовуЇ з наших житт≥в спектакль нев≥домо дл¤ кого.
