з першого кадру ф≥льм лук≥но в≥сконт≥ пориваЇ з л≥тературним ориг≥налом томаса манна, по¤инаючи не з життЇпису письменника густава фон ашенбаха, а з корабл¤ ДесмеральдаФ, котрий наближаЇтьс¤ до венец≥њ. вона випливаЇ з туману ≥ з того ж туману ≥ складаЇтьс¤, залишаючи по соб≥ враженн¤ сну, марива, небаченого дива ≥люзорного, де композитор, у образ≥ котрого вгадуЇтьс¤ густав малер, зустр≥чаЇ польського п≥дл≥тка тадеуша, тадзьо, ≥ м≥ж ними починаЇтьс¤ гра, котра лог≥чно маЇ завершитис¤ лише смертю. нав≥ть не в≥даючи про текст-ориг≥нал, у контекст≥ ф≥льму, ¤кий може слугувати дов≥дником з культури модерн≥зму, можна говорити про безк≥нечн≥ символи ≥ вказ≥вки на смерть, починаючи в≥д букету б≥лих л≥лей, котрий стоњть коло л≥жка хворого фон ашенбаха, й до дзеркала ≥ фарби дл¤ волосс¤, котра остаточно перетворюЇ обличч¤ композитора на к≥стки черепу. балачки про гомосексуальн≥сть ¤к новели манна так ≥ ф≥льму в≥сконт≥ розбиваютьс¤ об простий перегл¤д картини. стаЇ зрозум≥ло, що конфл≥кт (дике слово у в≥дношенн≥ до прозороњ переплетеноњ музикою атмосфери) лежить в площин≥ з≥ткненн¤ молодост≥ ≥ смерт≥; чи може смерть приходити у вигл¤д≥ староњ та к≥стл¤воњ? Ц н≥, вона приходить в образ≥ нев'¤нучоњ юност≥, нев'¤нучоњ тому, що той, кому вона ¤витьс¤, не переживе к≥нець дн¤, в≥н не буде знати, що чекаЇ на красу, коли вона переступаЇ пор≥г дорослост≥, ведена рокован≥стю, з'¤вленою в роман≥ уайльда Дпортрет дор≥ана гре¤Ф. один з тих ф≥льм≥в, котрий наочно показуЇ збиткуванн¤ американського к≥но ≥ ген≥альн≥сть Ївропейського; один з тих ф≥льм≥в(разом ≥з ф≥льмами Дн≥чний портьЇФ та ДслужникФ), у ¤кому сила гри актора д≥рка богарта перетворюЇ на д≥йсн≥сть ≥ реальн≥сть будь-¤кий жест. кожен кадр схожий, а чи нагадуЇ картину чи гравюру початку хх стол≥тт¤, музика густава малера зат¤гуЇ св≥т монотонною пеленою приреченост≥, зв≥дки виступаЇ обличч¤ Дмилого психагогаФ (харона) (т.манн), мовчки п≥дтверджуючи те, що краса ≥ смерть нерозлучн≥.
