¤ зовс≥м не претендую на лаври двох великих ф≥лософ≥в (один з ¤ких м≥й найулюблен≥ший) та не хочу запропонувати новоњ теор≥њ, проте у самому концепт≥ номадичност≥ ≥снуванн¤ Ї щось сп≥льне з тим, що в≥дбуваЇтьс¤ усюдисюдно у житт≥, а також сп≥впадаЇ з моњм св≥тов≥дчутт¤м. перетворенн¤ житт¤ на ландшафт, на карту, на безк≥нечн≥ маршрути без мети, але сповна задоволенн¤ Ц чи це не та безк≥нечно далека мр≥¤ про свободу, котрою мар¤ть вже так в≥ддавна? ми не можемо сказати, що ми належимо одному св≥тов≥. прокидаючись, ти повертаЇшс¤ з≥ смерт≥, де бачив прекрасн≥ ≥ прекрасн≥ у жахливост≥ сни, ти знову народжуЇшс¤ до житт¤, ≥ лише тоненька пл≥вка цив≥л≥зованост≥ в≥дд≥л¤Ї тебе в≥д того, щоб не перетворитис¤ на ацтека ≥ не приносити людських жертв задл¤ того, щоб сонце цього дн¤ таки п≥дн¤лос¤ на небосхил. ти йдеш пом≥ж знайомих облич, але, коли чесно, вони лише обличч¤ ≥ вони п≥сок, ти перегортаЇш њх, переступаЇш через них, бо кожен серед них тоб≥ Ц ≥нший, ти не впускаЇш н≥кого в себе, н≥хто не прагне впустити тебе, але ти не в≥дчуваЇш трагед≥њ, ти Ц егоњст, ¤к ≥ кожен, ≥ у тоб≥ ховаЇтьс¤ ≥ н≥жн≥сть, ≥ жорсток≥сть, бо ти людина, твоњ бажанн¤ вим≥рюютьс¤ тобою, ти перем≥щуЇшс¤ у св≥т≥, знаход¤чи свою рад≥сть та свою розраду не десь там, коли таки станетьс¤, а тут ≥ зараз, щохвилинно ти можеш см≥¤тис¤, а також так само плакати, Ц ≥ сльози вт≥шають, ¤к н≥хто, Ц ти бачиш тих, хто викликаЇ твоЇ бажанн¤ Ц говорити, спогл¤дати, пестити, Ц ти зазираЇш у соњ потаЇмн≥ думки, ≥ чим дал≥, тим усе сут≥нков≥ше розр≥зн¤Їш своњ бажанн¤: ¤ хочу, а дал≥ три крапки, бо за межею бажанн¤ вже немаЇ сл≥в, а Ї т≥льки карта, котру ти вивчаЇш, перетворюючи себе на мандр≥вника чужим т≥лом та своњми бажанн¤ми, ≥ коли вас, тебе ≥ не-тебе двоЇ, вас не двоЇ, а четверо, восьмеро, людина, карта, дорога, маршрут, перепочинок, джерело, розрада, вт≥ха, втома, печаль, ≥нший, пропозиц≥¤, згода уникненн¤, бажанн¤, бажанн¤, карта, подвоЇнн¤, подвоЇнн¤, не т≥льки ти ≥ не-ти, але й ти й не-ти в соб≥ самому, коли ви Ц слова, слова у неймов≥рн≥й конструкц≥њ, коли твоњ к≥стки перетворюютьс¤ на дорогу, п≥сок бархан≥в, ковдру, зшиту з шматк≥в р≥знобарвних тканин, коли на н≥й розпускаютьс¤ птахи пам'¤т≥, а кожна тримаЇ у дзьоб≥ ¤годи стражданн¤, коли ти просто синтаксис, переживаючи себе ¤к муку сенсу, пошматованого комами та тире, Ц ти завжди вирушаЇш у дорогу, нав≥ть коли день ск≥нчивс¤, ≥ ти повертаЇшс¤ додому, ти зм≥нюЇш ритм, ти згортаЇш св≥й шл¤х ≥ перетворюЇш його на точку: ти найдал≥ в≥д самого себе, бо спок≥й Ц то тво¤ найб≥льша ≥люз≥¤, ти не можеш в≥дм≥нити з-посеред ≥нших карт накресленн¤ подорож≥ свого часу, того, ¤к в≥н кружл¤Ї колами, ¤к в≥н, ще живучи, розкладаЇтьс¤ у трун≥ свого житт¤ на дв≥ догори, минуле-майбутнЇ та тепер≥шнЇ, коли ти стаЇш р≥ч ≥ реч≥, створюючи св≥т навколо себе та присутн≥сть у ньому, а сам рвешс¤ щомиттЇво на своЇ ДбулоФ ≥ своЇ ДбудеФ ≥ щоразу констатуЇш, що один та один не завжди дор≥внюЇ два, нав≥ть не три, ≥ не чотири, хоч у кожного сво¤ дорога, завжди б≥льше, н≥ж у сум≥, бо ти Ц то просто реченн¤, просто дор≥жка в≥д початку колись викладеноњ думки аж до к≥нц¤ та крапки, хоча коли ≥ хто њњ зам≥сть тебе поставить Ц нев≥домо, просто це мандруванн¤ коч≥вл¤, шатра, каравани, в≥три, дороги, п≥ски ≥ земл≥, вода ≥ води, в≥зерунки, машинки.
