ѕрот¤гом певного пер≥оду мистецтву ¤к способу людського самовираженн¤ вистачало волод≥нн¤ дво- та трьохплощинним простором задл¤ репрезентац≥њ естетичного почутт¤ прекрасного, котре вписувалос¤ у меж≥ пон¤ть ДмистецтвоФ та Дл≥тератураФ. Ќезважаючи на р≥знопланов≥сть таких феномен≥в ¤к л≥тература, музика, театр, живопис вони св≥дчили у першу чергу про оволод≥нн¤ простором та спроможн≥сть самовираженн¤ м≥н≥мальною к≥льк≥стю засоб≥в при максимальному ≥дейному насиченн≥ простору креативом. Ќа¤вн≥сть ≥дењ та њњ необх≥дн≥сть ¤к категоричний ≥мператив зд≥йснювали Дприродн≥й в≥дб≥рФ репрезентованого за ознакою в≥дпов≥дност≥/нев≥дпов≥дност≥ стил≥стичним ознакам того чи ≥ншого роду мистецтва. ѕон¤тт¤ ДмодиФ, Дтеч≥њФ, Днапр¤муФ може розум≥тис¤ у даному контекст≥ лише ¤к ≥сторична атрибуц≥¤, котра феноменально ан≥ звужуЇ, ан≥ поширюЇ пон¤тт¤. ћистецький ≥деал та керуванн¤ у творчост≥ ≥мперативом прекрасного та досконалого давало свободу пошуку та створювало сам пошук ¤к передумову в≥дкритт¤.
ѕочинаючи з ≤≤ половини ’≤’ стол≥тт¤ разом з виникненн¤м естетизац≥њ потворного та розвитком естетики пртворност≥ в≥дбуваЇтьс¤ перший крок у протилежний б≥к в≥д досконалого та довершеного у б≥к плюрал≥зац≥њ думки, та некерованоњ ≥ неконтрольованоњ передус≥м самими митц¤ми свободи творчост≥.
Д“ы, верно, ждешь, читатель, чтоб ¤ на первых же страницах попотчевал теб¤ изр¤дной порцией ненависти? Ч будь спокоен, ты ее получишь, ты в полной мере усладишь свое обон¤ние кровавыми ее испарени¤ми, разлитыми в бархатном мраке; твои благородные тонкие ноздри затрепещут от вожделени¤, и ты опрокинешьс¤ навзничь, как алчна¤ акула, едва ли сознава¤ сам всю знаменательность своих де¤ний и этого вдруг пробудившегос¤ в тебе голодного естества. ќбещаю, две жадные дырки на гнусной твоей роже, уродина, будут удовлетворены сполна, если только ты не поленишьс¤ три тыс¤чи раз подр¤д вдохнуть зловоние нечистой совести ¬севышнего! Ќа свете нет ничего, столь благоуханного, так что твой нос-гурман, вкусив сей аромат, замрет в немом экстазе, как ангелы на благодатных небесах.Ф
≤з≥дор ƒюкас, в герменевтичних л≥тературних колах в≥домий ¤к Ћотреамон, чи не першим започаткував презирство ≥ ненависть ¤к принцип ≥снуванн¤ мистецького твору; з вищенаведеноњ м≥н≥мальноњ цитати стають показовими так≥ посилки ¤к необх≥дн≥сть ненавист≥, замилуванн¤ «лом, естетика смерт≥, негац≥¤ Ѕога, презирство до сп≥врозмовника. “е, що п≥зн≥ше розкв≥тло буйним цв≥том у часи ћодерну, стало у Дѕ≥сн¤х ћальдорораФ майже ман≥фестом на прих≥д нового св≥тосприйн¤тт¤, коли мистецтво св≥дчило не про об'Їднанн¤ гл¤дача-читача в екстаз≥ катарсису чи замилуванн¤, а про в≥дстороненн¤ його та одночасне спокушанн¤ грою на ≥нстинктах. ƒвоњста суть мистецтва ¤к такого прот¤гом ’’ стол≥тт¤ видаЇтьс¤ особливо ¤скравою, коли ми проанал≥зуЇмо подв≥йну гру автора ¤к ≥н≥ц≥атора та мистецького твору ¤к самост≥йного суб'Їкта у в≥дл¤куванн≥ та захопленн≥ у полон рецип≥Їнта. ѕоселенн¤ в думках Дспоживача мистецтваФ ≥мперативу необх≥дност≥ саме такого мистецтва, нев≥домого, проте спокусливого, н≥би несправедливо утаЇмниченого, а тепер приступного, симул¤ц≥¤ Дв≥дкритт¤Ф нев≥домого не т≥льки у св≥т≥, але й у самому рецип≥Їнтов≥ спри¤ло зм≥н≥ у¤вленн¤ про мистецький шедевр, а також одночасно виснаженню Дзолотоњ жилиФ тем, образ≥в та шл¤х≥в шокуванн¤/спокуси. ≤стор≥¤ мистецтва н≥коли не в≥дзначалас¤ особливою цнотлив≥стю, ¤ка суть Ї зм≥на моральних пресупозиц≥й та формуванн¤ мистецького мейнстр≥му. јпулей, Ѕарков, азанова, де —ад, а також синкл≥т митц≥в до ’≤’ стол≥тт¤ зд≥йсниди дескрипц≥ю людських можливостей у всьому садов≥ тортур ≥ насолод, ¤к≥ дозвол¤Ї фантаз≥¤ та людське т≥ло, обмежене лише смертю ¤к остаточним больовим порогом.
Д≈го первой страстью было заполучить дерьмо в рот, он съедал его, как только то показывалось; ныне он держит ее на диете, состо¤щей из наихудшего хлеба и поит дешевым вином. ќна держитс¤ так мес¤ц, а потом умирает от голода. огда-то он сильно увлекалс¤ гр¤зным сексом; теперь он заражает женщ и ну, дела¤ ей ¤довитую инъекцию, котора¤ очень быстро убивает ее. ¬ молодости он обожал ощущать во рту блевотину, теперь, при помощи некоторого распаривани¤, он доводит жертву до лихорадочной жажды, котора¤ заканчиваетс¤ скорой гибелью.Ф
ƒе —ад став чи не першим, хто дов≥в опис сексуального та тортур до абсолюту, вив≥льнивши його статистичну суть та продемонструвавши св≥тов≥ не експериментаторський пошук ≥ндив≥дуума, а прагненн¤ до каталог≥зуванн¤ задоволенн¤ ≥ болю, пов'¤заного з неуникною розпов≥ддю. Ќесв≥домо в≥н дов≥в також ≥ недостатн≥сть л≥тератури, котра програЇ у пор≥вн¤нн≥ з ≥ншими видами мистецтва, ¤кщо говорити про силу враженн¤ в≥д мистецького твору. —тол≥тт¤м п≥зн≥ше ќскар ¬айлд скаже про музику ≥ театр ¤к найсильн≥ш≥ джерела вражень, ¤кщо говорити про рецепц≥ю мистецтва. ÷ин≥зм, терм≥н, котрий ми можемо вжити, не справив би враженн¤ на митц¤ декадансу ≥ вважавс¤ би компл≥ментом, стаЇ насл≥дком з≥ткненн¤ рецип≥Їнта на операц≥йному стол≥ мистецтва з ≥нструментар≥Їм оперуванн¤ задл¤ видаленн¤ пухлин морал≥ ≥ у¤вленн¤ про смак. ћитцев≥ дозволено зображувати все Ч ¬айлдова теза майорить ¤к прапор над митц¤ми ’’ стол≥тт¤, котр≥ не п≥шли далеко в≥д музики ≥ театру, залишившись у традиц≥йних формах репрезентац≥њ, ≥ оволод≥ли х≥ба що простором часу, де розгортають власн≥ експерименти, причому оволод≥нн¤ не пов'¤зане з≥ зм≥ною сутност≥, а, скор≥ше, стаЇ декоруванн¤м часу атрибутами наруги.
ћистецьк≥ традиц≥йн≥ форми (маЇмо на уваз≥ т≥, котр≥ не мають у своњй основ≥ Дакц≥он≥змФ та не побудован≥ в першу чергу на Дконцептуальност≥Ф) нового ≥дейного наповненн¤, сади тортур ≥ зваб, витворили атмосферу особливоњ ≥нтимност≥ у пар≥ Дмитець/гл¤дачФ, котрою концептуальне мистецтво скористалос¤ п≥зн≥ше, змусивши слугувати соб≥ п≥д час подальшого звабленн¤ гл¤дача. —аме провокац≥йн≥сть тем ≥ образ≥в, котра, правда, швидко перестала провокувати взагал≥, знизила пор≥г естетичноњ та моральноњ чутливост≥, перев≥вши мистецтво не просто у статус сп≥врозмовника, а так би мовити дов≥ренноњ особи-най≥нтимн≥шого друга-сп≥вучасника, альтер его, здатного сприйн¤ти все, про що йдетьс¤.
Дя встречаю Ќовый √од в хорошем обществе Ч в компании консьержки с улицы ¬ожирар, умершей от закупорки сосудов. (ћне часто приходитс¤ узнавать такого рода подробности во врем¤ похорон.) Ёта старушка, конечно, не красавица, но в ней много при¤тности: ее легко нести, она тиха и гибка, она хороша несмотр¤ на ее глаза, запавшие в череп, словно у куклы. ≈й вынули зубной аппарат, и от этого у нее впалые щеки, но когда ¤ сн¤л с нее ужасную нейлоновую сорочку, то увидел сюрприз, который она мне приготовила: груди молодой женщины, упругие, шелковистые, совершенно нетронутые! это мой новогодний подарок. Ћюбовь с ней отмечена каким-то спокойствием. ќна не воспламен¤ет мою плоть, она ее освежает. ќбычно ¤ жаден до времени, которое провожу с мертвыми Ч оно бежит так быстро Ч и стараюсь использовать каждое мгновение, когда нахожусь в их обществе; но этой ночью ¤ улегс¤ р¤дом с ней, чтобы поспать несколько часов, как муж с женой, пропустив одну руку под ее маленькую голову, а другую положив ей на живот, который успел доставить мне радость. Ёту консьержку зовут ћари-∆анна Ўолар. »м¤, которое несомненно бы оценили брать¤ √онкуры. ≈е груди воистину замечательны. ≈сли сжать их с двух сторон, получаетс¤ ложбинка Ч узка¤, м¤гка¤, бесконечно при¤тна¤.
я слегка поглаживаю ее редкие седые волосы, зачесанные назад, ее шею и плечи, где сейчас подсыхает полоска серебристой слизи, наподобие той, которую оставл¤ют улитки...Ф
√абр≥ель ¬≥ткопф, вишукана некроф≥л≥чна стил≥стика котроњ вкладаЇтьс¤ у еп≥стол¤рно-щоденниковий дискурс ≤≤ половини ’≤’ стол≥тт¤ безумовно одна з багатьох, хто дозволив соб≥ таку поз≥рну Дщир≥стьФ, обравши не зовс≥м традиц≥йну тему. ѕроте вона ≥ вищенаведен≥ Ћотреамон та де —ад залишаютьс¤ на полиц¤х, припалих пилом через свою виражальну обмежен≥сть: це лише слово, котре у ’’ стол≥тт≥ остаточно секул¤ризувалос¤ в≥д культури ≥ перетворилос¤ на незалежну величину, котра функц≥онуЇ у мистецтв≥ за власними законами, п≥дкор¤ючись лише необх≥дност≥ приносити зиск.
—аме вс≥ вищенаведен≥ кроки п≥дтверджують один факт: нев≥дворотн≥сть дл¤ мистецтва такоњ ¤кост≥, ¤к ≥нтерактивн≥сть. «ближенн¤ з≥ сп≥врозмовником, а також сп≥вучасть за участ≥ чи без нього Ч мед≥ума, зануренн¤ у конструйований митцем св≥т стаЇ боротьбою багатьох фактор≥в, три з ¤ких винесен≥ у заголовок: жест, байдуж≥сть ≥ ненависть.
∆ест ¤к д≥¤ процесуальна, ¤к д≥¤ досконала у власн≥й д≥Ївост≥, виходить на сцену ≥ стаЇ об'Їктом естетичноњ рефлекс≥њ т≥льки з по¤вою концептуального мистецтва, котре п≥дн≥маЇ його ц≥нн≥сть в очах публ≥ки до невим≥рюваних висот. ћитець ¤к дем≥ург приходить на зм≥ну жерцев≥, пророку та мед≥уму; служ≥нн¤ перетворюЇтьс¤ на креац≥ю та повел≥нн¤, майже м≥стичне захопленн¤ жестом перетворюЇ його на джерело ос¤¤нн¤ та прозр≥нн¤ та надаЇ сили нев≥дворотност≥ й узурпац≥њ влади, саме таким чином мжна по¤снити майже повну в≥дсутн≥сть критики концептуал≥стських акц≥й, лише рефлекс≥њ щодо пережитого: матер≥ал не маЇ значенн¤, жест поза критикою, Їдиним приступним джерелом осмисленн¤ стаЇ власне ДяФ, котре дивним чином у б≥льшост≥ випадк≥в не допускаЇ можливост≥ профанац≥њ.
Ѕайдуж≥сть лог≥чно вит≥каЇ з попереднього пасажу: митець байдужий до розум≥нн¤ загалом його одкровень, маючи достатню ≥н'Їкц≥ю в≥д комплексу асандри, байдуж≥сть поширюЇтьс¤ ¤к на нерозб≥рлив≥сть у вибор≥ матер≥алу, форми, так ≥ ≥ндиферентн≥сть до способу репрезентац≥њ ≥ ¤к≥сност≥ зд≥йсненн¤ жесту, бо сенс маЇ не це, зовн≥шнЇ ≥ м≥нливе, а висловлений концепт. ¬≥дмиранн¤ жречества, пророцтва та служ≥нн¤ вигл¤дають лог≥чно, враховуючи зайв≥сть спор≥дненост≥ з мистецтвом ¤к об'Їктом та жестом ¤к вт≥ленн¤м Ч Днин≥ в≥дпускаЇшФ. ∆ест реал≥зуЇтьс¤, будучи опосередкованим ¤к м≥н≥мум один раз, Ч концептом Ч ≥нколи проход¤чи б≥льш звивистий шл¤х опосередкуванн¤ техн≥кою. «найома машинер≥¤ чи найнов≥тн≥ш≥ механ≥зми, вони ¤вл¤ють собою сукупн≥сть розрив≥в ≥ Доб'Їктив≥зоване окоФ незапл¤мованого сп≥впереживанн¤м баченн¤, результатом котрого маЇ бути анал≥тичний акт усв≥домленн¤ через низку мисленнЇвих операц≥й.
Ќенависть же ¤к почутт¤ достатньо негативне ≥ деструктивне у своњй основ≥ не може викликати синтезуючоњ д≥њ, призвод¤чи до в≥дведенн¤ митц¤ в≥д гл¤дача ≥ самого твору. Ќенависть не побутова, а, ¤кщо дозволити соб≥ пафос терм≥нолог≥њ, екзистенц≥йна, ненависть ¤к нев≥д'Їмний атрибут житт¤ ≥ творчост≥. ¬она стаЇ найлегшим шл¤хом викор≥ненн¤ мистецького ¤к естетичного ≥ п≥дм≥ни ≥дењ концептом, причому цин≥змом стаЇ митець ¤к посередницька ланка м≥ж твором ≥ гл¤дачем, презирство до гл¤дача реал≥зовуЇтьс¤ у по¤сненн¤х до акц≥њ, до з'¤совуванн¤ жесту, так н≥би гл¤дач занадто тупий, щоб п≥знати глибину в≥дкритт¤ та ос¤гнути ген≥альн≥сть жесту. Ќенависть до людського в людин≥ реал≥зуЇтьс¤ не через викор≥ненн¤ людини з мистецтва, не через створенн¤ к≥л пекла дл¤ чеснот ≥ моральних ≥мператив≥в, а шл¤хом поступового в≥дстороненн¤ антрополог≥чного начала в≥д мистецтва, визнанн¤ людського лише матер≥алом дл¤ експерименту, причому матер≥алу ненайкращого. јкц≥он≥зм 50 Ч 80 рок≥в ’’ стол≥тт¤, передус≥м ¬≥денський акц≥он≥зм, ви¤вив глибину позбавленн¤ людськост≥ суб'Їкта ¤к гл¤дача та ¤к митц¤, котрий створюЇ з плот≥ арену каталог≥чних шухл¤док, де систематизовано розташовано т≥ла, жив≥, мертв≥, обб≥лован≥, розчленован≥, т≥, що ст≥кають кров'ю та позбавлен≥ кров≥, роз≥п'¤т≥, п≥дготовлен≥ шл¤хом обб≥луванн¤ до зл¤ганн¤ ≥ так дал≥. —в≥дом≥сть суб'Їкта отримала залежн≥сть в≥д подразника, котрий в≥дводить його ¤комога дал≥ в≥д самого подразненн¤, переконуючи у апр≥орност≥ пад≥нн¤ ≥ необх≥дност≥ п≥знанн¤ глибини власного пад≥нн¤ ¤к зануренн¤ у пошук, де д≥ють не людськ≥ мотиви, а концептуальн≥ м≥ркуванн¤, ¤ким, власне, байдужа людина, котра заслуговуЇ лише на ненависть через власну ниц≥сть ≥ недолуг≥сть
шестиденна вистава театру орг≥й ≥ м≥стер≥й мусить стати найб≥льшим ≥ найважлив≥шим св¤том людей (це естетичний ритуал осв¤ченн¤ екзистенц≥њ). це одночасно народне св¤то ≥ усв≥домлена м≥стер≥¤ бутт¤. св¤то театру орг≥й ≥ м≥стер≥й немаЇ н≥¤кого ≥ншого призначенн¤, м≥стично-буттЇве осв¤ченн¤ нашоњ присутност≥ в св≥т≥. св¤то рухаЇтьс¤ у напр¤мку через людей до себе скерованого бутт¤. драма, що стала св¤том, не знаходитьс¤ жодним чином у первинн≥й драматиц≥ староњ трагед≥њ, навпаки, драма стаЇ своњм Їством. св¤то вимагаЇ св≥домост≥, що веде до прийн¤тт¤ нашоњ траг≥чноњ д≥йсност≥. св≥т ¤к ц≥ле мусить бути прийн¤тий з ус≥ма напруженн¤ми, можливост¤ми щаст¤, жахами ≥ жорсток≥стю смерт≥. стражданн¤, траг≥чне, жертва, садо-мазох≥стична жорсток≥сть можуть бут побачен≥ ¤к раптово розтрощена абсурдна перешкода творенн¤. творенн¤ пов'¤зане своњм бутт¤м з подоланн¤м, в≥дштовхуванн¤м, в≥дсуванн¤м перешкод.
√ерман Ќ≥ч ( Hermann Nitsch ) ‘рагмент одн≥Їњ з акц≥й 60 Ц70 рр.
√ерман Ќ≥ч. ‘рагмент акц≥њ 1998 року
¬≥денський акц≥он≥зм ≤≤ половини ’’ стол≥тт¤ в особ≥ √ермана Ќ≥ча знайшов пор¤тунок мистецтва в сенс≥ його контакту з житт¤м ≥ зд≥йснив прилив кров≥ до висохлих жил анем≥чного Ївропейського мистецтва. ѕопри в≥дсутн≥сть техн≥чних виверт≥в ≥ зануренн¤ сп≥вучасника в стих≥ю кров≥ ≥ прадавньоњ символ≥ки акц≥он≥зм залишаЇтьс¤ ≥нтерактивним по своњй сут≥. —уб'Їкт Ч мед≥ум Ч суб'Їкт, митець ≥ учасник акц≥њ зливаютьс¤ в екстаз≥ творенн¤ жесту, проте вони, ¤к ≥ до того, розд≥лен≥ тим же самим мед≥умом. ров не стаЇ середовищем Їднанн¤, скор≥ше навпаки, з ус≥Їю силою вона демонструЇ убог≥сть св≥тов≥дчутт¤ людини, котра наприк≥нц≥ ’’. та на початку ’’≤. стол≥тт¤ потребуЇ достатньо сильних подразник≥в, щоб певною м≥рою створити легенду про свою причетн≥сть до св≥ту.
≤нтерактивне, чим би воно не було за способом реал≥зац≥њ, обертаЇтьс¤ навколо дек≥лькох елемент≥в, уникнути котрих воно не може жодним чином:
• мед≥ум (кров, комп'ютер, в≥деокамера, телев≥зор),
• моральна атака (секс, жорсток≥сть, тортури),
• спостереженн¤.
Ѕайдуже, ¤кий вид мистецтва обираЇтьс¤, чи це “еатр орг≥й ≥ м≥стер≥й розливу Ќ≥ча, чи тортурн≥ екзерсиси √юнтера Ѕруса, чи в≥денська акц≥¤ 2001 року в Burgtheater, коли на сцен≥ прот¤гом 3 годин сто¤ли 53 оголен≥ модел≥, а публ≥ка розважалас¤ обходом ц≥Їњ виставки, чи спектакль Д’ороводФ 1986 року по јртуру Ўн≥цлеру, коли з кожноњ з 10 сцен були видален≥ вс≥ д≥алоги ≥ залишилос¤ 10 статевих акт≥в, котр≥ публ≥ка спостер≥гала прот¤гом певного часу Ч в кожному випадку ми маЇмо спогл¤данн¤ п≥д м≥кроскопом не табу, не моральних заборон, не ф≥зичноњ чи пак ф≥з≥олог≥чноњ витривалост≥ людського т≥ла (√юнтер Ѕрус, наприклад, п≥д час одн≥Їњ акц≥њ не розрахував глибину надр≥з≥в на власному т≥л≥ ≥ помер в≥д втрати кров≥ при велик≥й к≥лькост≥ гл¤дач≥в), а реакц≥й гл¤дача чи то учасника Ч ≥нтерактивне мистецтво зд≥йснюЇ крок подал≥ в≥д мистецтва у напр¤мку до людини ¤к плацдарму дл¤ вт≥ленн¤ нових план≥в ≥ отриманн¤ нових незв≥даних вражень. «нец≥ненн¤ гуманного (в значенн≥ причетного до людини) в мистецтв≥ повторюЇ те, про що ми говорили на початку про л≥тературу, котра вже давно переступила вс≥ кордони ≥ табу, перетворившись на дороговказ дл¤ подальших мистецьких жарт≥в.
"я вызываю јрхангелов от ѕланет или Ёлементов, в зависимости от того, с чем работаю в данный момент. ним ¤ обращаю молитвы после церемонии —торожевой башни". —пина затекла, от трепета экрана взвыл висок, и ƒжефф с ужасом представил, как тромб ползет к мозгу, взрывает доверчивые сосуды новогодней петардой. "–ассосись!" ’уй тебе. ƒжефф, не снима¤ брюк, снова залез пощупать, пр¤жка впилась в живот. ”жас! Ќа белом грунте ¤понским солнцем расцвела ала¤ точка. ¬от и иголка не понадобилась. ƒжефф представил, как на форменном хаки растут нелепые бурые п¤тна Ч словно его бессердечно поимели пр¤мо на служебном месте. “ак произошло первое магическое кровотечение.
«ак≥нчити хот≥лось б фразою з ∆оржа Ѕата¤, ще одного великого експериментатора в≥д л≥тератури, котрий компенсував своњ не вельми цнотлив≥ екзерсиси порно-садистського штибу заклинанн¤ми демон≥в слова: ДЋ≥тература Ч це основа ≥снуванн¤, або ж Ќ≥що. ¬она Ї ¤скраво вираженою формою «ла Ч «лом, що волод≥Ї вищою особливою ц≥нн≥стю. ÷ей догмат передбачаЇ не в≥дсутн≥сть морал≥, а на¤вн≥сть Дпонадморальност≥Ф.
