Ќацизм любив чолов≥к≥в. ‘актично, це була Їдина ≥стота, котра була спроможна ви¤вити глибинн≥ бажанн¤ ≥мпер≥њ, стати вираженн¤м њњ експансивного духу ≥ залишитис¤ спокусливою. ѕричому не йдетьс¤ про спокусу в бодр≥¤р≥вському сенс≥ слова, це не спокуса слабкост≥ й сили через слабк≥сть, це спокуса мускул¤ста, перетворена на гран≥т, тверда, реальна та максимально конкретизована. ƒинам≥чна.
≈рос ≥ ж≥нка балансують на терезах спок≥й Ч оч≥куванн¤, зд≥йсненн¤ Ч розслабленн¤, тому ж≥ноча еротика граЇ на нап≥втонах ≥ по-справжньому еротичне зображенн¤ це не оголене, а нап≥вприкрите, не осв≥тлене, а в нап≥втемр¤в≥. ўо за таЇмний механ≥зм д≥Ї Ч не знаю, але ще з античност≥ л≥н≥¤ ж≥нка Ч темр¤ва Ч вода Ч хащ≥ стаЇ ведучою в створенн≥ картини спокусливого св≥ту еротики (що принцип≥ маЇмо ≥ зараз, варто подивитис¤ лише п≥дб≥рку Дѕлейбо¤Ф Ч води там вистачить на пару Д“итан≥к≥вФ).
“≥ло не стаЇ зосередженн¤м сили ≥ напруженн¤: л≥н≥¤ зображенн¤ спортсменок з античност≥ там само в античност≥ й слабшаЇ, перетворюючись, в≥рн≥ше зливаючись з л≥н≥Їю кар≥атиди: внутр≥шн¤ сила поступово стаЇ зосереджен≥стю, а чим дал≥, тим б≥льше екстер≥ор≥зуЇтьс¤ ≥ зм≥нюЇ перспективу, це вже не спр¤мован≥сть всередину, це вже не ж≥нка, котра под≥бно атлантов≥ п≥дтримуЇ вагу св≥ту Ч це модель, котра сповна впевненост≥ демонструЇ себе.
∆≥нка позбавл¤Їтьс¤ також м'¤з≥в ≥ перетворюЇтьс¤ на поверхню (90 - 60 - 90 чи ск≥льки там), котра розгортаЇтьс¤ к≥ностр≥чкою, подовжуючись волосс¤м та проростаючи в св≥домост≥ гл¤дача. оротке волосс¤ нееротичне, воно не асоц≥йоване з≥ спокусою, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ з довгим розпущеним волосс¤м Ч тому сучасна модель Ч це слабк≥сть уведена в абсолют, котра спокушаЇ, але при цьому в н≥й акцентована перевага над чолов≥ком, оск≥льки в≥н вилучений з процесу спокушанн¤, котрий Ч не демонстрац≥¤, але об≥ц¤нн¤ насолоди з боку ж≥нки.
—татев≥ органи не демонструютьс¤, зд≥йснюЇтьс¤ нат¤к на присутн≥сть та можлив≥сть насолоди, причому стверджуЇтьс¤ неординарн≥сть ≥ неповторн≥сть цього самого задоволенн¤, а слабк≥сть ≥ Ї н≥би запрошенн¤м до спроби. ≈льфр≥да ™л≥нек у Дѕ≥ан≥стц≥Ф висловлюЇтьс¤ таким чином: Д„олов≥к дивитьс¤ на щось, котре Ї повне Ќ≥щоФ, - тобто, продовжую думку письменниц≥, Ќебутт¤м. —покуса небутт¤м ≥ смертю Ч ось сучасна еротика, пов'¤зана з ж≥нкою, зануренн¤ в забутт¤ Ч це зануренн¤ в смерть, вмиранн¤ Ч такий кордон ≥снуванн¤, де реч≥ втрачають усю додаткову атрибуц≥ю та оголюютьс¤ до найглибших глибин. „и не тому в л≥тератур≥ п≥д час опису статевого акту, а особливо неймов≥рних оргазм≥в такою розповсюдженою Ї метафора оновленн¤ через вмиранн¤. ¬мерти ≥ переродитис¤, зазнати зм≥ни, спокусившись смертю ≥ так дал≥.
—покуса стаЇ каналом еротичного, котрий д≥Ї в одному напр¤мку, не маючи зворотньоњ д≥њ. „олов≥к, беручи ж≥нку, зазнаЇ несьогосв≥тн≥х насолод, переживаючи н≥би нове народженн¤, насолода ж≥нки Ч в н≥й же сам≥й Ч досить лише чолов≥ка Ч зазначу, будь-¤кого чолов≥ка, щоб ж≥нка пережила невимовний екстаз, метафорика ¤кого скромно замовчуЇтьс¤ (та ≥ нав≥що? Ч все одно 99% в≥дсотк≥в метафор написан≥ чолов≥ками ≥ про чолов≥к≥в ≥ дл¤ чолов≥к≥в). “обто спокуса з принципу св≥то-побутуванн¤ перетворюЇтьс¤ на функц≥ю особливого типу людського т≥ла, котре називаЇтьс¤ ж≥нкою. ÷е мен≥ (прошу вибаченн¤ за л≥ричний в≥дступ) нагадуЇ зан¤тт¤ з теор≥њ мови, котре ¤ колись пережив з автохтонним н≥мцем, говорилос¤ про р≥зн≥ типи лексем, ≥ прикладом було слово Дж≥нкаФ: die Frau , das Madchen , su?e Maus (солодка мишка), alte Hexe (стара в≥дьма) Ч але першопочатковим, таким соб≥ кореневим значенн¤м було над≥лене слово das Weib (баба), отре в словниковому тлумаченн≥ по¤снювалос¤ ¤к Длюдина (чолов≥к) ж≥ночоњ стат≥ (роду)Ф. √ладенька шк≥ра в поЇднанн¤ з вульвою та довгим волосс¤м стаЇ п≥дставою дл¤ характеристики суб'Їкта ¤к ж≥нки, а њњ Ч ¤к джерела спокуси, ≥ на цьому баста!
ћенеджмент останнього часу стаЇ емансипованим ≥ демократичним, йдетьс¤ про на¤вн≥сть ж≥нок на ринку прац≥ та споживанн¤, тому спостер≥гаЇтьс¤ актив≥зац≥¤ використанн¤ чолов≥к≥в задл¤ пожвавленн¤ попиту, але в цьому Ї своњ особливост≥. „олов≥к виступаЇ ¤к фем≥нний тип, але без втрати чолов≥чоњ фактури. ‘ем≥нн≥сть бачитьс¤ ¤к акцентуац≥¤ м'¤ких рис обличч¤, волосс¤ середнЇ або довге, позбавлен≥сть волосс¤ на т≥л≥, п≥дпор¤дкован≥сть ж≥нц≥ (в першу чергу на матримон≥альному р≥вн≥), скульптурн≥сть, котра переходить в картинн≥сть ≥ самозамилуванн¤. ÷е риси з р≥зних сфер, але слугують одному й тому ж самому Ч насаджуЇтьс¤ особливий вигл¤д чолов≥ка ож≥ночненого, котрий спокушаЇ ж≥нку, але, будучи чолов≥ком, в≥н все ж граЇ на два пол¤, використовуючи ¤к чолов≥чий, так ≥ ж≥ночий арсенал. ÷е тип скор≥ше транссексуальний, в≥рн≥ше б≥сексуальний, в≥н д≥Ї ¤к на ж≥нок, так ≥ на чолов≥к≥в, бо демократизм останнього часу передбачаЇ з-посеред соц≥альних груп на ринку не т≥льки чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, але й гомосексуал≥ст≥в, котрих спокусить в≥рн≥ш чолов≥че т≥ло, ан≥ж ж≥ноче.
¬се вищевикладене вигл¤даЇ б≥льш-менш лог≥чно, але зазначаю одразу, що звичайно мова йде також про частков≥ випадки, виключенн¤, реконк≥сту ретро та масу ≥нших процес≥в, котр≥ затемнюють г≥потезу.
‘актура чолов≥ка Ч це в першу чергу (в зображенн≥) м'¤зи та динам≥чн≥сть. Ќапружен≥сть. „олов≥к напружений Ч це чолов≥к сексуально привабливий. Ќе вдаюс¤ в повторенн¤ фраз про генетичну пам'¤ть та ≥нше (в≥д родинно-плем≥нного укладу ≥ так дал≥). јнтичн≥ скульптура знала м'¤зи чолов≥ка, але класична √рец≥¤ знала њх у стан≥ спокою. Ћише з≥ —копасом у пластику приходить рвучка емоц≥йн≥сть без втрати рельЇфност≥. —аме це ≥ вхопив нацизм, коли п≥дн¤в на ег≥д≥ ф≥гуру оголеного чолов≥ка.
ѕор≥вн¤нн¤ тотал≥таризму рад¤нського та фашистського маЇ певний сенс, але рад¤нська пластика була позбавлена оголеност≥: спортсмен Ч це кордон, фашизм позбавив т≥ло прихистку тл≥нного, залишивши йому лише оголений абсолют. “ому в цьому сенс≥ скульптура фашизму Ч це не зображенн¤ досконалого т≥ла, а стану духу, котрий дозвол¤Ї метаморфози в≥д звичайного до ≥деального, а також спокушаЇ недос¤жн≥стю. ѕричому при поб≥жному пор≥вн¤нн≥ видно: ж≥нка тут абсолютно н≥ при чому: величний чолов≥к, переможець чи страдник, душа котрого Ч м'¤зиста, ¤к ≥ його т≥ло, неприкрита, в≥дкрита вс≥м на виставлена на поз≥р ≥ спокусу. —покуса можлив≥стю ≥ реальн≥стю, близькою реальн≥стю, недвозначною, а конкретною.
—покуса тепер≥шнього часу Ч сут≥нкова, це Дабо/абоФ; фашизм винайшов формулу ДосьФ. —тати таким самим, стати ДнадФ, стати досконалим; здоров'¤, поЇднане з гармон≥Їю дозвол¤Ї зд≥йснювати неприступне ≥ншим, можливост≥ розгортаютьс¤ в далеч≥нь (в усих сенсах цього слова, це не т≥льки героњчн≥ державотворч≥ подвиги, але й подвиги в л≥жку, бо здорове т≥ло Ї витривале т≥ло). ≤ тут Ї момент зради людини (¤к чолов≥ка та/або ж≥нки): беретьс¤ до уваги лише чолов≥че начало, ж≥нка залишаЇтьс¤ на р≥вн≥ повноправноњ, але функц≥њ, а чолов≥к знаходить сп≥лкуванн¤ у кол≥ соб≥ под≥бних, досконалих, витривалих та ≥дентичних. ÷е ситуац≥¤ коли —ам та ≤нший Ї лише в≥ддзеркаленн¤м абсолюту, котрий Ї —ам та ≤нший Ч у дзеркал≥ в≥дображаЇтьс¤ чолов≥к, в≥дображаЇтьс¤ Ќарцис, закоханий у себе, ерос скеровуЇтьс¤ на себе, обертаЇтьс¤ навколо себе, стаЇ аутоеротичним ≥ гомоеротичним. …детьс¤ не про гомосексуал≥зм (хоча —— та —ј у фашистськ≥й Ќ≥меччин≥ вважалис¤, незважаючи на заборону одностатевих стосунк≥в, розсадниками одностатевост≥), а про зосередженн¤ на тотожному т≥л≥, т≥л≥ ≥дентичному, котре Їдине лише здатне викликати захопленн¤ ≥ бути джерелом насолоди.
≈нтаз≥с Ч внутр≥шнЇ напруженн¤, що знаходить вираз у зовн≥шньому Ч стаЇ монотипним: оголений чолов≥к у моменти докладанн¤ зусиль на боротьбу, охорону чи подоланн¤ внутр≥шнього бар'Їру. ћ'¤зиста душа, котра здатна красиво страждати, котра Ч з кам≥нн¤, з гран≥ту, з г≥псу Ч спостер≥гаЇ св≥т навколо та шукаЇ власне в≥дображенн¤ в реальних люд¤х: це лише невелика частка з обширу забороненого нацистського мистецтва, котре в≥дроджуЇтьс¤ в наш час, стаючи об≥йст¤м естетичного ≥ досконалого.
