“радиц≥њ збер≥гаютьс¤, ≥ н≥що, здаЇтьс¤, не загрожуЇ њх триванню. ”же традиц≥йний ≤рп≥нський сем≥нар творчоњ молод≥ традиц≥йно в≥дбувс¤ на початку травн¤, з 1 по 8 травн¤, в≥дпов≥дно традиц≥њ розпочавшись навалою на м≥сто ≤рп≥нь спочатку пол≥толог≥в, а пот≥м мистц≥в; саме митецька частина ви¤вила т≥ пункти Дстурбованост≥Ф молод≥ стосовно доц≥льност≥ сем≥нару загалом та форм його проведенн¤. ÷ей Днайсмачн≥шийФ шмат св¤ткового пирога ¤ хочу приберегти наостанок, а спочатку спробувати в≥добразити ту частину картини, ¤ка вимальовувалас¤ перед моњми очима ¤к голови мистецькоњ частини (св≥дом≥сть Дпочесност≥Ф такоњ посади усв≥домлювалас¤ мною повною м≥рою в обох значенн¤х цього слова).
„етверте травн¤ принесло загальне екстатичне Їднанн¤ ¤к коло пам'¤тника ћ.√рушевського п≥д час реЇстрац≥њ учасник≥в митецькоњ частини сем≥нару, так ≥ п≥д час врученн¤ прем≥й видавництва Д—молоскипФ (ведуч≥ Ч ќксана ƒащак≥вська, Ћьв≥в, та ћикола Ћеонович, ѕолтава) у ном≥нац≥¤х ДѕрозаФ, Дѕоез≥¤Ф й Дƒосл≥дженн¤ та есењстикаФ, коли мистц≥ та пол≥тологи поЇдналис¤ у екстаз≥ захопленого спогл¤данн¤ новонароджених л≥тературних талант≥в. Д√ай-гай, та н≥где ж правди д≥ти, брехн¤ наробить лиха б≥льш...Ф Ч ведуч≥ в≥дпрацювали на славу, церемон≥¤ видалас¤ моб≥льною, не переобт¤женою елементами художнього обрамленн¤, ¤кими у попередн≥ роки з найкращих м≥ркувань обиралас¤ музика (щоправда не завжди найвищого чи просто вищого іатунку); доречним та лог≥чним видавалос¤ також р≥шенн¤ жур≥ не вручати першоњ прем≥њ Ч ну не може бути кожного року так, що з'¤вл¤Їтьс¤ хтось з нев≥домост≥, хто стоњть у своњх л≥тературних талантах на голову вище ус≥х ≥нших. Ќепом≥тна присутн≥сть (або ж пом≥тна неприсутн≥сть) етабльованих облич та ≥мен дала змогу не розс≥юватис¤ та сконцентрувати увагу на лиц¤х молодих, перспективних та не затертих надто частим згадуванн¤м у навколо- та л≥тературному житт≥. ўо ж, це врученн¤ прем≥й продемонструвало, що так≥ заходи можуть бути ≥ непомпезними, можуть не викликати нудьгу та бути молодшими за той ритуал, ¤кий виконуЇтьс¤ п≥д час њхнього проведенн¤.
ѕ'¤те травн¤, за¤влений ¤к Ддень попередньоњ команди ≤рпен¤Ф та Дпротисто¤нн¤ молодих проти молодихФ, у черговий раз ви¤вив недоречн≥сть под≥лу л≥тератури та ос≥б, ¤к≥ њњ репрезентують прот¤гом останн≥х чотирнадц¤ти рок≥в, на Ддев'¤ностник≥вФ та Ддвохтис¤чник≥вФ або ж Дм≥лен≥умщик≥вФ (цей раптовий виниклий у колах дискутуючих оказ≥онал≥зм чи не найкраще демонструЇ ус≥ конотац≥њ, пов'¤зан≥ з наймолодшим покол≥нн¤м письменник≥в, Ч маютьс¤ на уваз≥ люди, що займаютьс¤ творенн¤м л≥тератури, Ч ≥ п≥д цим називанн¤м маЇтьс¤ на уваз≥ њх спос≥б проводженн¤ свого часу Ч без визначенн¤ б≥льшоњ чи меншоњ ц≥нност≥ њх твор≥в дл¤ сучасност≥ чи майбутнього). —творенн¤ своЇр≥дноњ ≥рп≥нськоњ м≥фолог≥њ, ¤ким займалис¤ учасники сем≥нару прот¤гом першоњ половини дн¤, додасть, мабуть, колись матер≥алу ¤комусь соб≥ мемуаристу, аби безсмертний тв≥р його не нагадував адвокатську промову та ванну к≥мнату, створен≥ лише дл¤ очищенн¤. «а¤влений же у друг≥ половин≥ дн¤ Джорстокий бриф≥нгФ нагадував л≥ниве перекиданн¤ м'¤чика, що б≥льш п≥дходить дл¤ котрогось вайлуватого дит¤тки, ¤кого мама з педагог≥чних м≥ркувань п≥сл¤ гарного об≥данн¤ просить поб≥гати надвор≥ Дщоб сальце не зав'¤зувалос¤Ф; п≥сл¤об≥дн≥ ≥нтелектуальн≥ розваги, на жаль, не виправдали стов≥дсотково спод≥вань, за¤влен≥ Дпровокац≥њФ чи були наст≥льки очевидними, чи наст≥льки прихованими, що по достоњнству оц≥нити њх та насолодитис¤ ними учасники бриф≥нгу не змогли. ¬еч≥рн≥ розваги за традиц≥Їю першого дн¤ мистецькоњ частини ¤к ≥ завжди складалис¤ з повн≥стю, нап≥в- та взагал≥ не вв≥чливого прослуховуванн¤ поетичних екзерсис≥в поет≥в. ѕоез≥¤ ус≥х р≥вн¤Ї, ≥ власне вона п≥дн¤ла на ¤кийсь щабель вище молодих та трохи наблизила Ддо народуФ старших Ч Дв словах тво¤, о слово, слава!Ф
Ќаступний день роботи сем≥нару, 6 травн¤, пройшов п≥д знаком проблематичного питанн¤ про оф≥ц≥йну, суб- та контркультуру, ≥ протисто¤нн¤ р≥зноман≥тних думок було особливо пом≥тним завд¤ки двом круглим столам, Дћолод≥жна культура: оф≥ц≥йна, суб- та контркультураФ (ведучий Ч Ѕогдан —тороха) та Д‘орма ≥снуванн¤ контркультури (самвидав)Ф (модерац≥¤ Ч ќлесь ќбертас). Ќе вс≥ за¤влен≥ Дш≥стдес¤тникиФ були присутн≥, але можлив≥сть побачити та почути де¤ких представник≥в руху, а також побачити де¤к≥ експонати з ћузею самвидаву, звичайно, не могли не викликати зац≥кавленн¤. Ќе об≥йшлос¤ без проблематичних ситуац≥й. “ак, виступ ƒмитра —туса розбурхав серед учасник≥в сем≥нару скор≥ше негативн≥ реакц≥њ, ¤к≥ можна було спостер≥гти на обличч¤х молод≥, а також простежити у запитанн¤х, що ставилис¤ виступаючому. ÷е Дз≥ткненн¤Ф (слово, занадто емоц≥йно наснажене, але все таки в≥дпов≥дне до ситуац≥њ) ви¤вило печальний факт розб≥жност≥ погл¤д≥в, котр≥ сто¤ть занадто далеко одне в≥д одного, щоб перейматис¤ проблемами, котр≥ турбують, Ч екв≥валент можна знайти х≥ба що у √анса ≈р≥ха Ќоссака у його роман≥ Д—п≥ральФ, у друг≥й частин≥, де представл¤Їтьс¤ судовий процес ≥ прот¤гом читанн¤ не полишаЇ думка, ¤ка наприк≥нц≥ розд≥лу перетворюЇтьс¤ на вбивчу реальн≥сть: мови прокурора та звинувачуваного наст≥льки в≥ддален≥, що це може ск≥нчитис¤ лише траг≥чно. ¬≥дчутт¤ неусв≥домленоњ вини, нав'¤зане чи вигадане, не полишало прот¤гом усього сп≥лкуванн¤, тривалого та виснажливого, Ч чи не може це бути симптомом прихованого комплексу у молодоњ людини стосовно минулого? Ч в ус¤кому раз≥, спроба витлумаченн¤ такого почутт¤ мусить зд≥йснюватис¤ людиною компетентною, нараз≥ ж йдетьс¤ про констатац≥ю. ўо ж стосуЇтьс¤ круглого столу, присв¤ченого молод≥жн≥й культур≥, то можна констатувати, що у¤вленн¤ молод≥ про культуру розмиту, особливо коли справа стосуЇтьс¤ конкретики, а не загальних тверджень. Ќе менш сумним Ї також ≥ те, що молод≥жна культура бачитьс¤ лише в образ≥ субкультурного розмањтт¤, а оф≥ц≥оз вислизаЇ з деф≥н≥ц≥њ та окресленн¤, хоч вплив його не заперечуЇтьс¤. ¬идаЇтьс¤ в≥рог≥дним те, що молодь впевнено крокуЇ в дружн≥ об≥йми владних орган≥в, ¤к≥ приховано таки ман≥пулюють св≥дом≥стю, але ескап≥зм молодого покол≥нн¤ наст≥льки могутн≥й, що переборюЇ почутт¤ самозбереженн¤. —тара теза про те, що коли ти не ц≥кавишс¤ пол≥тикою, пол≥тика все ж не перестаЇ ц≥кавитис¤ тобою, мабуть, трохи призабулас¤ ≥ варто њњ поновити, ¤кщо молодь не хоче остаточно опинитис¤ у с≥тц≥ ман≥пул¤ц≥йних машин держави. «а¤влен≥ допов≥дач≥, Ћюдмила —еминог, ¬олодимир ѕилипенко, —ерг≥й Ѕуланний та ќлександра √ригоренко, кожен з≥ свого боку намагалис¤ заглибитис¤ у тематику, чим вносили довол≥ необх≥дну частку хаотичност≥ у думки аудитор≥њ; Їднанн¤ було пом≥тне лише стосовно двох харизматичних особистостей останнього часу, ¬Їрки —ердючки та ™вгена ёхниц≥ (виступ ќ.√ригоренко, в ¤кому вона спробувала проанал≥зувати сп≥вв≥дношенн¤ оф≥ц≥озу та попсовост≥ в активн≥й д≥¤льност≥ обох та з'¤вити на поз≥р ДблЇск ≥ н≥щЇту парт≥занокФ), ¤кий заслуговуЇ уваги хоча б завд¤ки констатац≥њ занепокоЇнн¤ нездоровою активн≥стю Дпопсовик≥вФ в≥д л≥тератури, що не може не турбувати.
«ауваженн¤ молод≥ на сем≥нар≥, скерован≥ до представник≥в оргком≥тету, стосувалис¤ великою м≥рою соц≥олог≥зованоњ тематики круглих стол≥в Ч 7 травн¤ з обговоренн¤м тем Дќбраз молодоњ людини: стереотипи ≥ моделюванн¤Ф (ведучий Ч ћикола Ћеонович) та Д ультурн≥ молод≥жн≥ орган≥зац≥њ: доц≥льн≥сть ≥снуванн¤Ф (ведуч≥ Ч √анна яновська та Ѕогдан —тороха) дало гарну можлив≥сть насолодитис¤ багатоман≥тт¤м стереотип≥в, ¤к≥ стосуютьс¤ вищезгаданих проблем. ¬иступи ќлександра озлова, “араса Ўм≥гера та ƒениса ѕотапова п≥д час круглого столу ћ.Ћеоновича продемонстрували, що, д≥йсно, не митецька то справа, анал≥зувати ситуац≥ю з кл≥ше у сусп≥льств≥, роз≥братис¤ б з самим мистецтвом, в ус¤кому раз≥ констатац≥¤ того, що стереотипи Ї, в≥дбулас¤, ≥ на тому спасиб≥. ¬≥драдним ковтком св≥жого пов≥тр¤ був виступ √анни яновськоњ про символ≥ку джинс≥в у сучасн≥й украњнськ≥й поез≥њ Ч звичайно, значенн¤ Ч то справа ≥нтерпретац≥њ, але звучали умовиводи виступаючоњ аргументовано, а головне Ч з митецькою легк≥стю та безпосередност≥ (мул¤Ї думка: може, не у соц≥олог≥зован≥й тематиц≥ справа?..). Ќаступний круглий ст≥л з питань ≥снуванн¤ молод≥жних орган≥зац≥й в≥дзначавс¤ певною монотонн≥стю, проте достатньо жвавою, у сенс≥ розум≥нн¤ молод≥жних орган≥зац≥й ¤к л≥тературних об'Їднань (лейтмотив виступ≥в ќлександра ”шкалова, ќлега оцарева, —оф≥њ иричок). Nomen est omen, присутн≥сть на сем≥нар≥ майже виключно Дмистц≥в та мисткиньФ зумовлювала однор≥дн≥сть думок та в≥дсутн≥сть кардинально в≥дм≥нних позиц≥й, що ви¤вило ще одну проблему точку та лакуну у структур≥ сем≥нару.
«а¤влена на веч≥р Д¬атраФ, в≥дбулас¤ через дощ у прим≥щенн≥, з пригощанн¤м, нагородженн¤м де¤ких учасник≥в почесними званн¤ми, роздачею слон≥в та уселюдським братанн¤м п≥д звуки музики та кол≥р глупоњ ноч≥.
ј от закритт¤ сем≥нару наступного дн¤ не стало про¤вом миролюбства та демонстрац≥Їю бонтону, т≥ п≥втори години були присв¤чен≥ ви¤вленню проблем, котр≥ заважають нормальному духов≥ ≤рпен¤ та зумовлен≥ ц≥лим комплексом нерозв'¤заних момент≥в, а це: закрит≥сть иЇва у в≥дношенн≥ до рег≥ону, коли питанн¤ йде про п≥дготовку наступного сем≥нару; непов'¤зан≥сть учасник≥в, тепер≥шн≥х та колишн≥х, в ≥нформац≥йну мережу Дсмолоскип≥вц≥вФ; в≥дсутн≥сть можливост≥ в≥дкритого обговоренн¤ тематики, що викликаЇ зац≥кавленн¤ (форум); корпоративн≥сть та закрит≥сть ¤к столиц≥, так ≥ рег≥он≥в; в≥дсутн≥сть рег≥онального розповсюдженн¤ ≥нформац≥њ, фейс-контролю; сумн≥вне поводженн¤ де¤ких Дмолодих обдаруваньФ, котр≥ трохи помилилис¤ вибором м≥сц¤, коли планували перебуванн¤ у иЇв≥, ≥ зам≥сть Д“рубиФ потрапили на ≤рп≥нь ≥ багато ≥ншого.
«а¤ва пана ќсипа «≥нкевича про велику ймов≥рн≥сть наступного ≤рпен¤ всел¤Ї спод≥ванн¤ про можлив≥сть продовженн¤ роботи сем≥нара, а також змушуЇ замислитис¤: чи спок≥йно все у ƒатському корол≥вств≥ ≥ чи не приведе цей спок≥й до того, що наступний сем≥нар таки д≥йсно стане останн≥м?
“ак≥ або приблизно так≥ думки виникли у голови (та у голов≥) мистецькоњ частини ’. ≤рп≥нського сем≥нару творчоњ молод≥, чи¤ за¤ва про в≥дкрит≥сть електронноњ адреси залишаЇтьс¤ в сил≥, що п≥дтверджуЇтьс¤ наступним: bogdanstorokha [at] google mail.
