¬ивченн¤ такого художнього напр¤му ¤к ≥мпрес≥он≥зм пов'¤зане з р¤дом складностей методолог≥чного характеру, котр≥ виникають у першу чергу у зв'¤зку з в≥дм≥нност¤ми витлумаченн¤ цього феномену в образотворчому мистецтв≥ та в л≥тератур≥. ѕокликаючись на перше визначенн¤ ≥мпрес≥он≥зму ¤к художнього ¤вища, котре подаЇтьс¤ ДЋексиконом загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавстваФ [1], а також на зазначене нижче те, що у Дхудожн≥й л≥тератур≥ та театр≥ ≥мпрес≥он≥зм ви¤вл¤вс¤ на р≥вн≥ стильових складник≥в у творчост≥ митц≥в р≥зних напр¤м≥в: символ≥зму, натурал≥зму, реал≥зму, неоромантизму. ѕрийоми л≥тературного стилю ≥мпрес≥он≥зму поновилис¤ в поез≥њ французьких символ≥ст≥в Л...Ы ’арактерною рисою ≥мпрес≥он≥зму була в≥дсутн≥сть будь-¤коњ ст≥йкоњ стильовоњ форми, зображенн¤ предмету або ¤вища в уривчастих, миттЇвих штрихах, в видимому безладд≥, але в повн≥й Їдност≥ авторського в≥дчутт¤. ћалларме визначав риси новоњ поетики афоризмом Дмалювати не р≥ч, а зд≥йснюваний нею ефектФ [2], ми маЇмо ситуац≥ю сп≥вв≥дношенн¤ под≥бно витлумачених ознак, ¤к≥ сп≥вв≥днос¤тьс¤ з мистецькими творами на р≥зних р≥вн¤х. ÷е напр¤м ≥ комплекс ознак, котр≥ можна спостер≥гти у творах, котр≥ не належать до окремоњ школи.
«вертаючись до јнр≥ ѕеррюшо ¤к найб≥льш авторитетного письменника-досл≥дника ≥стор≥њ ≥мпрес≥он≥зму (в≥дом≥ його авторизован≥ б≥ограф≥њ таких художник≥в ¤к ќгюст –енуар, ≈дуар ћане, ѕоль —езанн, ѕоль √оген, ¬≥нсент ¬ан √ог, Ѕерта ћор≥зо) [3], в≥дзначимо, що ≥мпрес≥он≥зм за¤вив про себе в першу чергу ¤к ¤вище з царини живопису, хоча контакт його з≥ св≥том л≥тератури з самого початку був надзвичайно т≥сним (близьк≥ стосунки та ор≥Їнтац≥¤ художник≥в на творч≥сть ≈м≥л¤ «ол¤), ≥ вже п≥зн≥ше був сприйн¤тий ¤к комплекс прийом≥в авторами л≥тератури. «азначимо також, що саме ≥нтерсуб'Їктивн≥сть вражень митц≥в та ориг≥нальн≥сть експл≥кац≥й у художн≥х творах зумовили тим самим ≥ те, що створенн¤ б≥льш-менш однор≥дного л≥тературного напр¤му при в≥дм≥нних вербальних позиц≥¤х письменник≥в було неможливим.
«ачинател¤ми ≥мпрес≥он≥зму ¤к стильового комплексу в л≥тератур≥ вважаютьс¤ брати √онкури[4], проте список письменник≥в, чи¤ творч≥сть б≥льшою чи меншою м≥рою могла б вкластис¤ у рамки ≥мпрес≥он≥стичного письма, охоплюЇ украњнських та заруб≥жних автор≥в в≥д «ол¤, брат≥в √онкур≥в, ќктава ћ≥рбо, ћалларме до ћихайла оцюбинського, ост¤нтина Ѕальмонта та автор≥в рос≥йського Дср≥бного в≥куФ. Ўироке коло письменник≥в при не менш широкому тлумаченн≥ ¤вища зумовлюЇ складност≥ розум≥нн¤ та представленн¤ його на уроц≥ л≥тератури п≥д час вивченн¤ особливостей л≥тературного процесу наприк≥нц≥ ’≤’ Ч на початку ’’ стол≥тт¤.
≤мпрес≥он≥зм ¤к у живопис≥, так ≥ в л≥тератур≥ вив≥в на перше м≥сце специф≥чне жанрове обмеженн¤ зображуваного (ми не говоримо про виключенн¤ жанр≥в, а лише про перевагу одного над ≥ншими), зосередивши увагу на пейзаж≥ ¤к вираженн≥ внутр≥шнього стану митц¤ (б≥льшою м≥рою в живопис≥) та л≥ричного геро¤ (переважно в л≥тератур≥). –еал≥стичний живопис першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤ та реал≥зм у л≥тератур≥ зд≥йснили переворот сприйн¤тт¤ художнього твору, котрий став в≥ддзеркаленн¤м зовн≥шнього св≥ту всередин≥ рецип≥Їнта. ѕейзаж ¤к сукупн≥сть сил ≥ знак≥в чи не найкраще в≥дображаЇ позиц≥ю суб'Їкта у св≥т≥: це перехрест¤ природних сил, настроњв, фантаз≥й суб'Їкта щодо св≥ту, а також царина у¤вного, того, на¤вн≥сть чого ми передбачаЇмо ( vermuten ) в об'Їкт≥ спогл¤данн¤ ≥ що, на нашу думку, зумовлюЇ його ≥снуванн¤ та особливост≥. ÷икли картин лода ћоне, котр≥ зображали стоги с≥на, ¤к≥ в≥н бачив при р≥зному осв≥тленн≥, зображенн¤ собор≥в при денному та н≥чному осв≥тленн≥, ставали вт≥ленн¤м кв≥нтесенц≥њ сприйн¤тт¤ у найвищ≥й форм≥: схоплене прот¤гом найкоротшого пром≥жку часу, сприймалос¤ ¤к нерозривне поЇднанн¤ внутр≥шнього стану художника та об'Їкту його баченн¤, реал≥зац≥Їю настрою, а методика зображенн¤ предмет≥в широкими мазками, ≥нколи пастозна манера, в≥ддзеркалювали знанн¤ про особливост≥ зору ≥ швидкого зорового схопленн¤ не детал≥зованих контур≥в та на¤вноњ арх≥тектон≥ки, а пл¤м насичених кольор≥в без детального розр≥зненн¤ нап≥втон≥в.
—плав фарби та почутт¤, сп≥вв≥днесен≥сть настрою та побаченого, народженн¤ не ц≥л≥сного об'Їкту, а нат¤ку на нього, Ч не ДЌародженн¤ ¬енериФ Ѕот≥челл≥, а скор≥ше Д L ' origine du monde Ф √юстава урбе Ч стають натхненн¤м художник≥в-≥мпрес≥он≥ст≥в, котр≥ широким фронтом виступають проти академ≥зму ≥ витворюють новий напр¤м у мистецтв≥ (живопис≥), наснажуючи л≥тературу, котра не в≥дмовл¤Їтьс¤ остаточно в≥д вик≥нчених конструкц≥й, а засвоюЇ прийоми, збагачуючи пал≥тру письма.
ћи хочемо про≥люструвати саме цю особлив≥сть л≥тературного ≥мпрес≥он≥зму на приклад≥ в≥рша •еорга “ракл¤, враховуючи ¤к текст-ориг≥нал, так ≥ переклад, з метою з'¤вленн¤ в≥дм≥нностей, котр≥ виникають при перенесенн≥ л≥тературного твору з одн≥Їњ мови в ≥ншу. ћетою нашою Ї ви¤вленн¤ сплав≥в зорового-настроЇвого сприйн¤тт¤-стану автора, що Ї характеристикою ≥ одночасно передумовою створенн¤ л≥тературного твору, а також показником в≥дм≥нностей ≥мпрес≥он≥стичних твор≥в в≥д реал≥стичних.
Vor Sonnenaufgang
Im Dunkel rufen viele Vogelstimmen ,
Die B a ume rauschen und die Quellen laut ,
In Wolken t o nt ein rosenfarbnes Glimmeln
Wie fruhe Liebesnot. Die Nacht verblaut Ч
Die Dammrung glattet sanft, mit scheuen Handen
Der Liebe Lager, fiebernd aufgewuhlt,
Und la?t den Rauschen erschlaffter Kusse enden
In Traumen, lachelnd und halb wach gefuhlt. [5]
—в≥танок
” п≥тьм≥ птахи вз¤лис¤ щебетати,
Ўумл¤ть дерева, граЇ джерело,
–ожева смужка рве небесн≥ шати,
ћов гр≥х любови. ћорок розвело Ч
ƒосв≥тн¤ сут≥нь згладжуЇ дбайливо
Ћюбовне ложе, з≥бгане в борн≥,
≤ пропадаЇ поц≥лунк≥в злива
¬ ранковому осм≥хненому сн≥ [6]
—татична картина, зображена поетом, зачинаЇтьс¤ вже розвиненою; прот¤гом перших двох р¤дк≥в не спостер≥гаЇтьс¤ зм≥н внутр≥шнього стану зображеноњ природи: ми вже бачимо п≥тьму, насичену житт¤м, де Ї ≥ звуки природи (дерева, джерело), ≥ голоси птах≥в. ¬с≥ три вищезгадан≥ елементи характеризують один корел¤т Ч природу, але сп≥вв≥днос¤тьс¤ з ним у р≥зний спос≥б: ¤кщо дерева ≥ джерело зд≥йснюють в≥др≥зненн¤ лунанн¤ природи в≥д тиш≥, то голос птаха стаЇ знаком житт¤, а не смерт≥. Ќе просто природа, але жива, оживлена присутн≥стю живоњ ≥стоти, природа, ¤ка голосом птах≥в передчуваЇ ранок ≥ рветьс¤ рожевою смужкою небосхилу. ѕерше кольорове протиставленн¤ створюЇтьс¤ за рахунок темного (майже чорного) та рожевого (св≥тлого). Ќ≥мецький текст-ориг≥нал даЇ трохи ≥нше потрактуванн¤: у хмарах лунаЇ ( t o nt ) с¤йво рожевого кольору.
3 р¤док украњнського перекладу даЇ змогу побачити рвучк≥сть зм≥ни (рве), н≥мецький же екв≥валент передбачаЇ поступов≥сть зм≥ни (лунаЇ ≥ хмари). ”крањнський переклад додатково забарвлюЇ картину нат¤ком на любовну ≥стор≥ю: асоц≥ативно ми сприймаЇмо слово ДшатиФ у поЇднанн¤м з ж≥ночим образом, ≥ тому рожева смужка може бути т≥лом, котре подекуди прогл¤даЇ кр≥зь од¤г: на тл≥ темного ми можемо побачити ¤скраво виокремлений малюнок-передчутт¤ любовноњ ≥стор≥њ. —в≥домо ми не заглиблюЇмос¤ у жанрове визначенн¤ в≥рша, котрий може однаково бути ¤к твором медитативним, так ≥ належати до ≥нтимно-еротичноњ л≥рики.
–¤док 4: украњнський Дгр≥х любовиФ не сп≥впадаЇ з н≥мецькою Дпотребою любов≥Ф ( Liebesnot ); висловлюючи р≥зн≥ темпи, р≥зн≥ вар≥анти тим самим, проте, вир≥внюють швидк≥сть под≥й в обох вар≥антах. “ак само тут ми маЇмо ще одну в≥дм≥нн≥сть: розведенн¤ мороку в украњнському переклад≥ постулюЇ ще раз протиставленн¤ темр¤ви та св≥тла (рожевого, ранкового), причому любов асоц≥йована з сонцем (св≥тлим, жовтим), а н≥мецький вар≥ант Дпроблакитн¤в≥нн¤ ноч≥Ф ( die Nacht verblaut ) показуЇ розвиток кольору: поЇднанн¤ темного та рожевого породжують блакитний, кол≥р сакрального, неба, божественного.
≤ строфа
Ќ≥мецький текст |
”крањнський текст |
|
1 |
ѕ≥тьма Ч голоси птах≥в |
ѕ≥тьма Ч щеб≥т птах≥в |
2 |
ƒерева Ч шум, джерела Ч голосно |
ƒерева Ч щум, джерело Ч гра |
3 |
’мари Ч звучати Ч рожеве с¤йво |
–ожева смужка Ч розрив Ч шати |
4 |
Ћюбовна потреба Ч зблакитн¤в≥ла н≥ч |
√р≥х любови Ч розведенн¤ мороку |
≤≤ строфа
Ќ≥мецький текст |
”крањнський текст |
|
1 |
—ут≥нки Ч згладжувати Ч несм≥лив≥ руки |
ƒосв≥тн¤ сут≥нь Ч згладжувати Ч дбайливо |
2 |
Ћюбовний таб≥р Ч у лихоманц≥ Ч збурений, скручений |
Ћюбовне ложе Ч з≥бганий Ч борн¤ |
3 |
Ўелест Ч оспал≥ поц≥лунки Ч ск≥нчуватис¤ |
«никати Ч злива поц≥лунк≥в |
4 |
—ни Ч посм≥хаючись Ч нап≥впрокинувшись |
–анок Ч усм≥хатис¤ Ч сон |
1 р¤док другого катрену маЇ у двох вар≥антах лише одну в≥дм≥нн≥сть: уточненн¤ в украњнському текст≥ ДранковаФ (сут≥нь) д≥Ї н≥би компенсаторний механ≥зм дл¤ незак≥нченоњ у кольоровому план≥ першоњ строфи ≥ додаЇ незгадану фарбу до пал≥три картини; еротичний п≥дтекст в≥рша у н≥мецькому текст≥ проступаЇ б≥льш ¤вно за рахунок рук: ми не бачимо на картини т≥л, а лише фрагменти ≥ нат¤ки, рожева смужка ≥ руки, так н≥би оптика зору занадто розбалансована в≥д сильного наближенн¤ до д≥њ.
2 р¤док н≥мецького тексту б≥льш багатий колористикою, оск≥льки слово Ду лихоманц≥Ф ( fiebernd ) спр¤мовуЇ нашу увагу в першу чергу на семантику жару, теплих кольор≥в, ми спостер≥гаЇмо черговий крок у розвитку картини, коли темний кол≥р в≥дступаЇ, поступаючись м≥сцем осв≥тленост≥. р≥м того слово Дборн¤Ф з украњнського вар≥анту даЇ в≥дсилку до напруженн¤ ≥, в≥дпов≥дно, тепла ≥ жару, асоц≥йованого з теплими кольорами.
3 р¤док н≥мецького тексту створюЇ враженн¤ паузи, зупинки, ¤ка, проте, не миттЇва, а нагадуЇ, скор≥ше, виснаженн¤, поступове затиханн¤, поступов≥сть задаЇтьс¤ Доспал≥стюФ ( erschlafft ) , нап≥всонним станом, поступовим охолодженн¤м почутт≥в; украњнський текст б≥льш радикальний: зникненн¤ поЇднуЇтьс¤ з≥ зливою, дощовою, прохолодною водою прохолодного кольору.
4 р¤док Ч утихомиренн¤, спок≥й, тепло, в обох вар≥антах.
ћи маЇмо в двох випадках динам≥ку картин, р≥зних за кольоровим наснаженн¤м. Ќ≥мецький в≥рш складаЇтьс¤ з семи посл≥довних картин, а украњнський Ч з шести.
Ќ≥мецький текст |
”крањнський текст |
“емне |
ѕ≥тьма |
“емне Ч рожеве |
ѕ≥тьма Ч рожеве |
“емне Ч рожеве = блакитне |
ѕросв≥тленн¤ |
ѕросв≥тленн¤ |
∆ар |
∆ар |
’олод |
«аспокоЇнн¤ |
—в≥тло |
—в≥тло |
ƒан≥ у своЇму розвитку, картини залишаютьс¤ фрагментарними посл≥довними малюнками стан≥в, що ми њх спостер≥гаЇмо не у повнот≥, а за законами тоњ оптики, ¤ка приступна авторов≥, в≥н не бачить персонаж≥в повн≥стю вимальованими, це елементи т≥л, це пориви ≥ почутт¤, це, к≥нець к≥нцем, враженн¤ про них ≥ про св≥т, котрий живе, прокидаЇтьс¤ на св≥танн≥ за законом почутт¤, котрим осв¤чуЇтьс¤ народженн¤ житт¤, народженн¤ ¤к перех≥д в≥д не-бутт¤ (темного) до бутт¤ (св≥тла).
≤мпрес≥он≥стичн≥сть в≥рша ми бачимо ¤к на р≥вн≥ сюжетному, так ≥ на р≥вн≥ колористики, коли образ вибудовуЇтьс¤ не за рахунок точного опису (називанн¤) об'Їкта, асоц≥йованого з ч≥ткими обрисами, а за рахунок кольорових асоц≥ац≥й, пов'¤заних з почутт¤ми, котр≥ Ї збро¤ не анал≥зу та лог≥ки, а миттЇвого враженн¤ ≥ сприйн¤тт¤. √либока внутр≥шн¤ спор≥днен≥сть ≥мпрес≥он≥зму з реал≥змом ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що ландшафт сприймаЇтьс¤ ¤к екстрапол¤ц≥¤ внутр≥шнього стану на природу, котра одночасно ви¤вл¤Ї свою внутр≥шню суть в Длюдськост≥Ф своЇњ реал≥зац≥њ, проте засоби, котрими творитьс¤ ландшафт, залишаютьс¤ суто ≥мпрес≥он≥стичними, Ч сплавами штриха та сприйн¤тт¤, мазка ≥ душевного поруху, Ч ≥нколи не¤сними, проте ¤скравими, ¤к чист≥ кольори ≥мпрес≥он≥стських картин.
ћи приходимо до висновку про в≥дм≥нн≥сть розум≥нн¤ ≥мпрес≥он≥зму в живопис≥ та л≥тератур≥. як вже зазначалос¤ вище, у в≥дношенн≥ до живопису ми тлумачимо ≥мпрес≥он≥зм ¤к ¤вище, ¤к етап розвитку реал≥зму, ¤к специф≥чне баченн¤ св≥ту, пов'¤зане з одного боку з сюжетною, а з ≥ншого з ≥нструментарною ориг≥нальн≥стю, що даЇ нам право говорити про напр¤м; у л≥тератур≥ ми бачимо застосуванн¤ окремих прийом≥в нового баченн¤, що не впливаЇ кардинально на арх≥тектон≥ку твор≥в ≥ не стаЇ консол≥дац≥йним пунктом у творенн≥ л≥тературноњ традиц≥њ: це збагаченн¤ комплексу прийом≥в роботи з≥ словом, що ц≥лком ≥ повн≥стю знаходитьс¤ у царин≥ стил≥стики та авторського письма.
.ћоне. √авань у “рув≥л≥
ѕ.—ера. ≈йфелева вежа
ѕ.—ера. “опол≥
1 • ≤ћѕ–≈—≤ќЌ≤«ћ Ч (франц. Impressionisme в≥д impression Ч враженн¤) Ч в образотворчому мистецтв≥ та музиц≥ художн≥й напр¤м, що виник у ‘ранц≥њ в останню чверть ’≤’ ст. ≥ поширивс¤ в р¤ду крањн ™вропи та јмерики. Ќе в≥дкидаючи об'Їктивноњ реальност≥ св≥ту, ≥мпрес≥он≥зм прагне в≥дтворити миттЇве враженн¤ в≥д зображуваного, передати м≥нлив≥сть, минуч≥сть життЇвих ¤вищ у р≥зних аспектах, декларуЇ нове сприйн¤т¤ предмету художнього зображенн¤. Ч Ћексикон загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавства. Ч „ерн≥вц≥: «олот≥ литаври, 2001. Ч —.224 Ч 225.
3 • ѕосилаЇмос¤ на так≥ книги автора ¤к Д∆итт¤ –енуараФ( ., ћистецтво, 1991), Д∆итт¤ √огенаФ(ћ., –адуга, 1991), Д∆итт¤ —езаннаФ (ћ., –адуга, 1991), Д∆итт¤ ¬ан √огаФ( ., ћистецтво, 1994).
4 • Ћексикон загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавства. Ч „ерн≥вц≥: «олот≥ литаври, 2001. Ч —. 225.
5 • “ракль •. —ебаст¤нов≥ сни. ”пор¤дкуванн¤ ≥ переклад з н≥мецькоњ “имоф≥¤ √аврил≥ва. Ч Ћьв≥в: ¬Ќ“ЋЦ ласика, 2004. Ч —.26.
6 • “ракль •. —ебаст¤нов≥ сни. ”пор¤дкуванн¤ ≥ переклад з н≥мецькоњ “имоф≥¤ √аврил≥ва. Ч Ћьв≥в: ¬Ќ“ЋЦ ласика, 2004. Ч —.27.
