ос≥нь приходить ж≥нка ув'¤знена в≥тром
ти розстел¤Їш за спиною в≥ти под≥бн≥ на крила
≥ прохолодн≥ об≥йми розкинут≥ хитро
вит¤гують пазур≥ гостр≥ ¤к точен≥ вила
чи не пов≥льно у сон ти приходиш копати
картоплю тверду ≥ округлу складати в м≥шки
чи не тод≥ ти вир≥шуЇш твердо не спати
не стати ув'¤зненим ≥ не померло важким
топл¤ть блакить ≥ вимочують пр¤диво хмарам
хто ж зачин¤Ї теплу нефарбовану хв≥ртку
смальцем ст≥каЇ судомить останн≥м жаром
пром≥нь невипитий оком три дн≥ тому вл≥тку
н≥ч п≥дповзаЇ навпоч≥пки стелить покрови
м≥тить город сушить бадилл¤ ≥ ребра
десь недалеко вже до твоЇњ покрови
≥ простирадл в≥д грудок закам'¤н≥ло твердих
небо втамовуЇ л≥нощ≥ стигне по тому зл≥таЇ
зор≥ витончуютьс¤ за запиналом диму
десь на город≥ небавом долон¤ тво¤ збираЇ
картоплю ≥ смерть пов'¤зан≥ в сонну риму
чи не пов≥льно у сон ти приходиш вмирати
збирати до купи усм≥шку ≥ прохолодн≥ руки
чи не тод≥ ти вир≥шуЇш врешт≥ сказати
до неба слова що завдали найвищоњ муки
чому ж ти високий мене одиноко покинув
чому ж тво¤ пом≥ч од мене аж так подал≥
≥ ¤ ув≥ сн≥ ще не знаючи смерть все одринув
не мавши над≥њ на мил≥сть твого жалю
л≥нощ вгамовуЇ т≥ло знаходить ут≥ху
тримати лещата небесн≥ вкривати покровами сну
немаЇ над≥њ на з'¤ву пухкого сн≥гу
новини не прийдуть ≥ хмари п≥сню одну
пр¤дуть перуть пов≥льно застелюють тверд≥ небесн≥
лаштують дорогу носити м≥шки з городу
зор≥ под≥бн≥ на гостр≥ страхи воскресл≥
ст≥кають уранц≥ ¤к з ринви брудн≥ води
за хв≥ртку виходжу заношу з городу до хати
збираю бадилл¤ збираютьс¤ твердо зморшки
потому вв≥ сн≥ ¤ лаштую пост≥ль спати
лаштуютьс¤ зор≥ на неб≥ ¤к по покров≥ стьожки
ос≥нь приходить ж≥нка за рукод≥лл¤м
шитво посп≥шаЇ перетворити в рушник
п≥дносить умитис¤ воду з холодним з≥лл¤м
п≥дносить до неба ось ≥ город вже зник
сон погамований л≥нощем т≥лу даЇ злет≥ти
змахнути г≥лками вирватись з гострих об≥йм≥в
вийн¤ти вила з ребер гостр≥ грудки розбити
засипати сн≥гом стьожки червоних стигм≥в
