—ама ≥стор≥¤ мого потрапл¤нн¤ до цього м≥ста наст≥льки ж дивовижна, ¤к ≥ взагал≥ ≥стор≥¤ моњх пересувань св≥том (хай ≥ не широким, але все ж ≥ не таким вузьким, ¤к можна було думати до 2000 року), розпочатих першою св≥домою та осмисленою поњздкою до риму вл≥тку 2000 року, Ч хто б м≥г подумати, що за три з половиною роки у закордонному паспорт≥ з'¤витьс¤ дек≥лька в≥з Ч не так багато, ¤к у декого з викладач≥в та моњх безпосередн≥х знайомих, але все ж ≥ не так мало, ¤к наприклад у моњх батьк≥в, ¤к≥ н≥коли не полишали кордон≥в ”крањни (≥ ран≥ше –ад¤нського —оюзу); в резерв≥ не т≥льки в≥зи, але ≥ пТ¤ть закордонних крањн: јвстр≥¤, „ех≥¤, ѕольща, Ќ≥меччина, Ѕ≥лорус≥¤, Ч а тепер додалас¤ ≥ шоста крањна Ч –умун≥¤.
‘актично це була та крањна, про ¤ку мен≥ н≥хто н≥чого не казав, окр≥м того, що це крањна циган та б≥дноти, взагал≥ –умун≥¤ лежить не так далеко в≥д нас, щоб вважатис¤ ≥ншим св≥том, але ¤кщо за час≥в —овЇтчини ми могли назвати ≥мена „аушеску та ≈м≥неску, то тепер у св≥домост≥ залишилис¤ сл≥ди та посл≥д ф≥лолог≥чних здогадок про те, хто ж такий був той ћ≥хай ≈м≥неску. —л≥дом за фразою “омаса Ѕернгарда Bohmen Liegt am Meer можна тавтолог≥зувати географ≥ю та осв≥чен≥сть, промовивши онстанца лежить коло мор¤, ≥ це буде в≥рно, бо вона таки д≥йсно лежить коло мор¤, ≥ ¤кщо про ≥нш≥ м≥ста можна говорити Дзнаходитьс¤Ф, ДрозташованеФ, то онстанца однозначно лежить, бо, позбавлене житт¤, це м≥сто, що дихаЇ старовиною та вихаркуЇ час, спливаЇ кров'ю, перетвореною на руњни, та тихо конаЇ, оповите статусом другого м≥ста в –умун≥њ (десь чотириста тис¤ч населенн¤), Ч п≥сл¤ Ѕухаресту.
р≥стоф –ансмайр слушно зазначив у Schrecken des Eises und der Finsternis, що дл¤ нас немаЇ подорожей, що залишилас¤ нудота, а журнал≥стськ≥ репортаж≥ лише сповнюють нашу порожнечу, перепов≥даючи нам, заглибленим в усв≥домленн¤ власноњ нудьги, ≥стор≥њ з м≥сць, куди б ми хот≥ли, але куди н≥коли не вирушимо, Ч завжди зручн≥ше покладатис¤ на когось третього, ан≥ж самому рушати, ≥ Ч хто знаЇ? Ч чи не пов≥вс¤ б ≥ ¤ так само, аби не випала така нагода, самому поњхати та подивитис¤. ≤ от, под≥¤ сталас¤, ¤ у –умун≥њ, абстрагуюс¤ в≥д Vielen Dank, Danke schön ≥ переходжу на Mltumesk foarte mult, Merci mult, але цей невловимий, проте розлитий у солодк≥й румунськ≥й мов≥ присмак чогось французького, ≥тал≥йського та неповторно романського пост≥йно вислизаЇ, залишаючись на ¤к≥сь мит≥ на ¤зиц≥, незвиклому до сл≥в чужих, але незборно спокусливих, под≥бних на далеку та забуту музику: Vâ rog, Carne de pork, La revedere, Nouapte bunâ, Bunâ ziuâ. јрâ Ч а за в≥кном лет¤ть неозор≥ румунськ≥ лани та подекуди села, селища, с≥льц¤ та поселенн¤, поодинок≥ хатки, ознака котрих Ч б≥дн≥сть та неохайн≥сть Ч невикор≥нима ≥, мабуть, неподоланна. ≥льк≥сть см≥тт¤ вражаЇ, так само ¤к ≥ стан забрудненост≥ не т≥льки буд≥вель ≥ природи, а також ≥ самих людей, вони под≥бн≥ на овець, ¤к≥ колись при народжен≥, мабуть, були б≥л≥, а тепер наблизилис¤ кольором до своњх господар≥в, котр≥ безрад≥сно њх випасають, пов≥льно та неквапом пересуваючись курною дорогою п≥д нещадним сонцем. ¬оно стоњть високо та висв≥тлюЇ кожну щ≥лину, в≥дкриваючи огр≥хи св≥тобудови, житт¤ тут видаЇтьс¤ старим та нем≥чним, под≥бним на кал≥чку, ¤кий спираЇтьс¤ на костура, але маЇ ще достатньо сил, щоб огризатис¤ та ла¤тис¤ на здичав≥лих собак, а њх тут море, н≥де не б≥гають так≥ зграњ негодованих та жовтооких виплодк≥в ус≥х кольор≥в та розм≥р≥в, готових знайти свою Ч поживу в усьому та в ус≥х,¤к не зубам, то гавкот≥нню. ¬они не валують, вони говор¤ть мовою незрозум≥лою, але п≥дсв≥домо усв≥домлюваною ¤к жорстока та така, що наган¤Ї страх та остовп≥нн¤. ѕси волод≥ють просторами ¤к пол¤, так ≥ м≥ста, ≥ це не Hounds of Love, або ж Diamond Dogs Ч н≥, це велетенська невидима та в≥дл¤куюча тварина з н≥г, гавкоту та пащек, саме наближенн¤ ¤коњ змушуЇ житт¤ завмирати та н≥титис¤, не знаючи, куди себе под≥ти.
як за час≥в дивного та незрозум≥лого —ередньов≥чч¤, коли корабл≥ вирушали до незнаних земель, котр≥ лежали за далекими кра¤ми, на мор¤к≥в дивилис¤ ¤к на приб≥чник≥в ди¤вола, бо вони мали справу з незрозум≥лою стих≥Їю, вони мали справу з несьогосв≥тн≥м, з шаленством, котрому немаЇ м≥ри та немаЇ меж, Ч про що можна говорити з тим, хто стоњть на хитких хвил¤х та вдивл¤Їтьс¤ у сл≥пу далеч≥нь; мор¤ки не в≥дпливали та не зникали, вони поверталис¤ у стан своЇњ спор≥дненост≥ з≥ св≥том, коли самотн¤ душа вертаЇ до свого джерела та занурюЇтьс¤ вглиб пупТ¤нка простору, котрим Ї св≥т, а дал≥ Ч хто знаЇ; ¤ не мор¤к, ≥ н≥коли ним не буду, ≥ у цьому моЇ велике щаст¤, бо плисти там, де природжений лише один, може лиш в≥н та н≥хто ≥нший, проте це заглибленн¤ у простори –умун≥њ було под≥бне на величне плаванн¤ вглиб нев≥домого та загрозливого мор¤, посеред ¤кого нев≥домо що зрине. ¬она десь далеко за небокраЇм Ч так думалос¤ вс≥ ц≥ години тривалоњ поњздки, ≥ сказати, що мене в≥дд≥л¤ли лише к≥лометри, Ч то занадто мало, н≥, ще був ≥ час, ≥ зм≥ни п≥р дн¤, ≥ зм≥ни сонц¤, ≥ зм≥ни пов≥тр¤, зм≥ни звук≥в, ¤кими в≥тав цей новий та такий старий св≥т. ¬ир далекий, вир темний, под≥бний на дамби, котр≥ утримують дик≥ води, наближавс¤ та видававс¤ нев≥дворотним Ч а, може, то були лиш спогади про т≥льки-но прочитану книгу, про останню перегорнену стор≥нку та почутт¤ страху, що ось, ще дв≥ останн≥ години, мозок буде пов≥льно конати в≥д безд≥¤льност≥, без змоги заснути, л¤каючись самоњ можливост≥ заснути, адже п≥д час сну можна проіавити к≥нцеву (!) зупинку та опинитис¤ нев≥домо де, ≥ ось так пов≥льною гарбою повз час, ≥ конали хвилини за хвилинами, ≥ ¤ незчувс¤, ¤к онстанца невидимо опинилас¤ перед≥ мною, ≥ дехто знайомий зустр≥чав мене, щоб доставити нап≥вутомлене та повн≥стю мертве в≥д поњздки т≥ло до готелю; такс≥; пл¤шка м≥неральноњ води, щоб до ранку не померти в≥д спраги; 704, please, Danke schon, Multumesk; блакитн≥ шпалери, червонуват≥ л≥жка по-подружньому зсунут≥, телев≥зор з б≥льш н≥ж ш≥стдес¤тьма каналами, гар¤ча вода Чможлив≥сть в≥дчувати комфорт нав≥ть тут на меж≥ св≥ту дуже вт≥шаЇ та провокуЇ на благ≥ думки, котр≥, правда, дуже скоро завмирають, коли, переконавши себе, що завтра (а, власне, вже сьогодн≥) треба прокинутис¤ о 6:45, п≥ти на сн≥данок та fit sein, завалюЇш вимите т≥ло на л≥жко, благословл¤ючи три з≥рки на фасад≥ готелю (над —усом Ч ≥ то з≥йшла лише одна, але прогрес дозвол¤Ї три ≥ нав≥ть п'¤ть Ч unglaublich!!!).
–анок зустр≥чаЇ хмарами, в≥тром, ¤кий особливо в≥дчуваЇтьс¤ тут, на сьомому поверс≥, а також соком, бринзою, та ≥ншими плодами с≥льського господарства та харчопромисловост≥. Bäuerlich та ц≥лком респектабельно вигл¤даЇ кафе-ресторан на дванадц¤тому поверс≥, поп≥д стелею вис¤ть шкури (¤к не тих овець, що вчора ще паслис¤ брудною ходою тими ж брудними пол¤ми?), але при найближчому розгл¤данн≥ шкури ви¤вл¤ютьс¤ коз¤чими, а в'¤зки цибул≥ поруч з ними Ч штучними та ¤кимись аж занадто дешевими; декоративн≥ та непристосован≥ до вжитку глеки поруч з занадто ужитковими, але в≥д того не менш декоративними поп≥льничками на столах, гостинн≥ д≥ви (аж н≥¤к не обиди) Ч володарки цього прихистку голодних та спраглих Ч з легк≥стю переход¤ть на англ≥йську, коли твоњ занадто благеньк≥ спроби симулювати румунську вичерпують св≥й потенц≥ал, гар¤чий сн≥данок у Ївропейському дус≥: к≥льк≥сть грошей, ¤к≥ вимарновуютьс¤ на мою тут присутн≥сть (њх потр≥бно буде в≥дробити), створюють атмосферу культури та приналежност≥ до цив≥л≥зац≥њ, котра розчинилась би, ¤кби ¤ пров≥в н≥ч на пороз≥ готелю, а не на сьомому поверс≥. √аразд, ≥нтелектуальн≥ потуги про кап≥тал≥стичну сутн≥сть колооб≥гу турист≥в, грошей, номер≥в та гостинноњ онстанци н≥ до чого не ведуть, а Ї всього лише спробою додати трохи перцю у благу атмосферу нап≥всут≥нкового, бо безсон¤чного ранку.
ћоре, це д≥йсно море, ≥ не намальоване, ¤к можна було б подумати, ≥ не просто велика к≥льк≥сть води, що не р≥дк≥сть дл¤ благодатноњ Ќен≥, а стих≥¤ (прошу вибаченн¤ за високий штиль), ≥ штиль був не т≥льки на папер≥, п≥дкр≥плений видивом глад≥, але ≥ у водах: Ќептун спить, над простором володарюють чайки, схож≥ кожна окремо на середн≥х, а то ≥ великих розм≥р≥в гуску, котра л≥таЇ, с≥даЇ на воду та кричить ненормальним голосом, у ньому чуЇтьс¤ ≥ ображена дитина, ≥ коза на мотузку, ≥ ¤кесь майже з останн≥х стор≥нок Ѕруно Ўульца злет≥ле птаство, що б'Ї покал≥ченими крилами. ÷е зл≥таютьс¤ (або ж) пост≥йно тут в≥сники близькоњ далеч≥н≥, котр≥ скликають люд на диво води та безм≥ру; ¤ не м≥р¤ю кроками довжину приступного мен≥ берега, а просто вирушаю подал≥, туди, де майже на краю води та неба видн≥ютьс¤ дивн≥ камен≥, под≥бн≥ на руњни античного часу (лиш дек≥лькома годинами п≥зн≥ше ¤ д≥знаюс¤, що ќв≥д≥й знаходитьс¤ в ≥ншому к≥нц≥ м≥ста, античними розвалл¤ми, розвалами, провалами та провалл¤ми тут не пахне ≥ нав≥ть не тхне, хоч особливий морський дух сповнюЇ кожну молекулу пов≥тр¤, вони, молекули, ≥ тин¤ютьс¤ отарами, - щось ц≥ в≥вц≥ мене не полишають Ч отруюючи диханн¤ та Їство непо¤снюваним, водою та мушл¤ми, рибою, ¤ку вловл¤ють ранн≥ рибалки, що пообс≥дали узбережж¤). амен≥ ви¤вл¤ютьс¤ штуками, под≥бними на Дњжак≥вФ з часу ƒругоњ св≥товоњ, т≥льки вони з concret (враховуючи незбивну тему конкретноњ поез≥њ, це шматт¤ зал≥зобетонних велет≥в стаЇ дл¤ мене подв≥йно милим), ≥ слугують дл¤ укр≥пленн¤ береговоњ л≥н≥њ та розбиванн¤ хвиль.
я пр¤мую на невеликий мис, котрий, правда, довол≥ далеко видаЇтьс¤ у море, ≥ щоб ос¤гти його оконечност≥, потр≥бно досить довго стрибати з камен¤ на кам≥нь, але у тому Ї сво¤ невелика рад≥сть (заб≥гаючи трохи вперед, щоб б≥льше не повертатис¤ до цього берега та статичност≥ його, скажу, що кожен ранок починавс¤ саме з нього, ≥ погода, чи сон¤чна, чи взагал≥ не, аж н≥¤к не впливала на моњ прогул¤нки сюди; сам чи у товариств≥, ¤ приходив сюди, в≥ддаючись ≥люз≥њ Їднанн¤ з дикою природою, Ч а вона таки дика, незважаючи на трив≥альну близьк≥сть найближчоњ бухгалтер≥њ), трохи роз≥м'¤тис¤ ≥ в≥дчути в≥тер та прохолоду, в≥дчути ще б≥льш терпкий та гидкий запах гнилоњ риби та мертвих молюск≥в, а також в≥ддалитис¤ в≥д людей. ¬арто закрити оч≥ та крикнути проти в≥тру, ≥ бачиш, майже ф≥зично в≥дчуваЇш, власну м≥зерн≥сть та загублен≥сть Ч не б≥льш, н≥ж у дес¤ти хвилинах швидкого кроку в≥д готелю. ѕтахи л≥тають над морем, але тут, на мис≥, њх не видно: чи то в≥тер занадто сильний, чи то м≥сце занадто в≥ддалене в≥д людей, а вони, птахи, прагнуть товариства. ѕросто сид≥ти ≥ н≥ про що не думати, просто спод≥ватис¤ наступноњ хвилини чи секунди, з закритими очима стежити за тим, ¤к з'¤вл¤Їтьс¤ та зникаЇ за хмарами сонце, ¤к в≥тер втишуЇтьс¤ чи навпаки набираЇ сили, а кам≥нн¤ гуде п≥д ударами, марно в≥дсовуючись в≥д хвиль. онстанца лежить коло мор¤, купаЇтьс¤ у мор≥ та стогне п≥д його ударами, котр≥ так щ≥льно обл¤гають берег, чи то пак береги, бо берег Mamaja та спод≥вана гавань Ќазона (не в ¤ку в≥н спод≥вано потрапив, а з ¤коњ з над≥Їю оч≥кував зв≥сток, ¤к≥ Ч за м≥с¤ць, за р≥к Ч мали прилинути з –иму, але так ≥ не застали його при житт≥ Ч ¤к ≥ п≥сл¤ смерт≥, вигнаний Ч помираЇ, померлий Ч вигнаний), Ч зовс≥м р≥зн≥ узбережж¤, ≥ може нав≥ть здатис¤, що вони Ч в р≥зних мор¤х. я повертаюс¤ назад, п≥сок, шматки мушель, поодиноко ≥ купно кам≥нн¤, скуп≥ трави та к≥ст¤ки човн≥в, лишених помирати пр¤мо тут, на берез≥, коло води, не маючи змоги подолати танталових мук близькост≥. ¬они, мабуть, могли б ще плисти, аби було ¤к залатати д≥ри, було чим залатати д≥ри, але немаЇ, вони ж помирають, пов≥льно, але не ¤к люди, бо вмиранн¤ њх под≥бне на св≥тло в чорн≥й д≥р≥, це безконечне упов≥льненн¤ руху та диханн¤, але це упов≥льненн¤ н≥¤к не може зр≥вн¤тис¤ з нулем, потр≥бен хтось, хто м≥г би св≥тло ≥ човен скарати на горло, та де ж вз¤ти такого ката-негуман≥ста?
÷ей Lexikon der sentimentalen Reise zum Exportertreffen in Druden (Constanza) вигл¤даЇ та розвиваЇтьс¤ не менш сентиментально, н≥ж вищезгаданий витв≥р ќкопенко, на¤вн≥ ус≥ ознаки сентиментальност≥ та розчуленост≥; вестибюль готелю у незрозум≥ло-п≥вденному стил≥ може нагадати ¤к ¤к≥-небудь середньостатистичн≥ три з≥рки посеред ™вропи, так ≥ рештки колишньоњ елл≥н≥стичноњ слави, шматки ст≥н лишен≥ псевдонеб≥леними, з виступаючим кам≥нн¤м, так н≥би ти потрапл¤Їш в греко-римський будинок незрозум≥ло-античноњ епохи. «устр≥ч з≥ знайомими ≥ майже друз¤ми, кава, plata separatа велетенський екран на ст≥н≥, але не в≥дпов≥дна картинц≥ музика, що лине з гарно прихованих динам≥к≥в, Ч ≥ маса зелен≥, рослини, рослини ≥ ще раз рослини, висок≥, витк≥, що заповнюють майже весь в≥льний прост≥р та не випите диханн¤м пов≥тр¤ (вже сьогодн≥ увечор≥, ховаючись, под≥бно ¤кимось амазонкам з джунгл≥в, будуть приховувати пишною рослинн≥стю св≥й паспортний в≥к ¤к≥сь divas з м≥сцевого телебаченн¤ п≥д час зйомок котрогось з ток-шоу, що так попул¤рн≥ на румунських телеканалах), вони плетутьс¤, огортають... але ще день, ≥ до вечора досить далеко, ми сидимо, а пот≥м вирушаЇмо до автобусноњ зупинки, де с≥даЇмо в типовий румунський автобус made in Belarus, ≥ за дес¤ть хвилин Ч центр м≥ста, currency exchange, ≥ д≥воцтво в нестримному бажанн≥ в≥дправл¤Їтьс¤ штурмувати іешефти, Weiber bei Shopping, це щось нестримне та под≥бне на ураган, коли упадають коло найменшоњ др≥бнички, ≥ не просто тому, що воно маде ≥н ненаше, а просто через особливу сентиментальн≥сть, що виникають в ос≥б ж≥ночоњ стат≥ до магазин≥в за кордоном (умова на¤вност≥ в≥дпов≥дноњ к≥лькост≥ грошей не мусить обов'¤зково дотримуватис¤, ¤к казалос¤, це сфера почутт≥в, котра не вим≥рюЇтьс¤ лог≥кою, Ч ≥ горе тому чолов≥ков≥, ¤кий спробуЇ заперечити). ќтже, лихоманка з'¤вила своњ перш≥ ознаки, напад в≥дбувс¤, ≥ п≥сл¤ цього нас в≥таЇ площа, над ¤кою на ст≥н≥ будинку висить карта, з керам≥ки та кам≥нн¤, що мовби зринула з давньоримського часу, хоча душа њњ ц≥лком в колишн≥х комун≥стичних часах, ≥ не варто шукати глибоких п≥дтекст≥в. ѕроте вражаЇ Ч загалом ¤к ≥ м≥сто, схоже на ус≥ п≥вденн≥ приморськ≥ м≥ста, Ч своЇю пом≥тною у пор≥вн¤нн≥ з щиро континентальними поселенн¤ми занедбан≥стю, але це не так важливо, ¤к сонце, котре врешт≥ з'¤вило себе з-за хмар, ≥ тому прогул¤нка нагадуЇ карнавал чи прийом у л≥кар¤: розд¤гн≥тьс¤ Ч од¤гн≥тьс¤, куртки стрибають метеликами то на плеч≥, то в сумки в залежност≥ в≥д того, зв≥дки та з ¤кою силою дме в≥тер ≥ ¤к почуваютьс¤ хмари, бундючно напнуто чи прозоро розслаблено. ќгл¤данн¤ Sehenswürdigkeiten (честь та хвала солодк≥й н≥мецьк≥й мов≥, завд¤ки ¤к≥й нав≥ть найтуп≥ш≥ школ¤рики по зак≥нченн≥ одинадц¤того класу знають це слово) продовжуЇтьс¤ вуличками, сповненими розпаду, притишеного галасу, циган та пилюки ≥ в≥трових викрутас≥в (¤к не повертайс¤, а дме все одно в пику). ѕроте не можна сказати, що перший день прин≥с ¤к≥сь вражаюч≥ спогади, Ч до ќв≥д≥¤ так ≥ не д≥сталис¤, а проте Ч ще Ї один в≥льний день, коли можна спробувати ос¤гти неос¤жне, а не завершити славний анабазис п≥сл¤ в≥дв≥дин найб≥льшого супермаркету гуртового та роздр≥бного продажу на вокзал≥ зустр≥чанн¤м любих брат≥в-словТ¤н з ѕольщ≥, котрих також занесло на ц≥ широти; потому Ч вищезгадан≥ зйомки у хол≥ готелю, прибутт¤ сус≥да по к≥мнат≥ (–ос≥¤ Ч Ѕатьк≥вщина, материзна та д≥дизна ус≥х слон≥в, слоник≥в та слонен¤т, je nachdem).
–анок другого дн¤, п≥дйом перед сьомою, сн≥данок поблизу дек≥лькох не занадто балакучих компан≥й румунського народонаселенн¤, гарний вид з в≥кна, etc., прогул¤нка до мор¤ та на мис, стрибанн¤ кам≥нн¤м, пор≥вн¤ти з ¤ким, мабуть, можна лише пол≥т високо у неб≥, але, ¤к кажуть, Днароджений повзати, зв≥льни трасуФ, ненароджений лазити кам≥нними глибами мусить т≥шитис¤ лише ¤коюсь там годиною в≥льного та нескутого гасанн¤ каменюками, п≥сл¤ чого ноги починають зрадницьки п≥дган¤ти ближче до голови думки про в≥дпочинок та м≥ркуванн¤ на кшталт Дчи не занадто швидко ми б≥жимо?Ф etc. «алишаЇтьс¤ повернутис¤ в готель, спод≥ваючись на м≥сто, котре чекаЇ Ч не дочекаЇтьс¤, щоб його визначн≥ м≥сц¤ нарешт≥ були г≥дно поц≥нован≥ та ув≥чнен≥ на фотопл≥вц≥: ненависть до усюдисущих ¤понц≥в з найсучасн≥шими цифровими камерами, котр≥ вилаз¤ть на найнеможлив≥ш≥ м≥сцини, щоб за допомогою фото ще раз переконати себе, що ¤ тут таки був, не заважаЇ однак по-шпигунськи час в≥д часу вит¤гати камеру та ц≥литис¤ у п≥дход¤щ≥ об'Їкти Ч а що робити? ≥накше можуть ≥ не пов≥рити, що така под≥¤ ¤к поњздка взагал≥ мала м≥сце, ≥ доводь пот≥м, що ти не верблюд, ≥ –умун≥¤, д≥йсно, сповна овець, ≥снуЇ, а онстанца лежить коло мор¤.
ѕрогул¤нки у кол≥ дружн≥х словТ¤нських народ≥в особливо не в≥др≥зн¤ютьс¤ ориг≥нальн≥стю, особливо те, що стосуЇтьс¤ сп≥лкуванн¤, бо мова майже гавтоматешно ДвлучаЇ у москалЇФ, рос≥йська ¤к мова м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤ зараз майже невикор≥нима, бо хто з жител≥в —ередньоњ полоси та «ауралл¤ може достатньо ¤к≥сно розум≥ти украњнську? Ч чого не скажеш про середньостатистичного украњнц¤; к≥нець к≥нцем памТ¤тн≥ м≥сцини зр≥внюють ус≥х в правах ≥ можна думки своњ висловити н≥мецькою мовою, не ображаючи н≥ себе, н≥ ≥нших, тим б≥льше, що тут слова просто зайв≥, вони можуть лиш затуманювати велич нап≥впоруйнованих буд≥вель, проте саме в них можна в≥дчути в≥к ≥ плин часу; мене не полишаЇ думка про те, ¤ким би в≥дразливим було це селище (гарне соб≥ селище, скаже хтось ≥нший, чотириста тис¤ч з гаком населенн¤, але доки не потрапл¤Їш у квартали розм≥щенн¤ л≥жком≥сць, доти лишаЇтьс¤ враженн¤ пустельност≥ та м≥зерност≥, ¤к≥ можна ос¤гнути погл¤дом та охопити руками), ¤ким жахним видавалос¤ б воно, ¤кби мало ус≥ ознаки щасливого середньоЇвропейського м≥ста, з ус≥ма його милими др≥бничками, вилизаними вуличками та самозаглибленим егоњзмом, н≥, усе Чна поз≥р, н≥чого не приховувати, виразки, потворност≥ та потворства Ч зТ¤вити, переконати випадкового блукальника в смертельност≥ не лише простору, а й самого пов≥тр¤, де можуть розчин¤тис¤ цеглини, аби пот≥м могли випасти важким брудним дощем, вкривши продуктами нап≥врозкладу, н≥би попелом, голови турист≥в та примусити замислитис¤ про в≥чне та про смерть, в≥чн≥ш за ¤ку немаЇ н≥чого, а особливо тут, у м≥ст≥, ¤ке, н≥би Sanatorium zur Todesanzeige, рефреном повторюЇтьс¤ саме в соб≥, проголошуючи memento mor≥, Ч прошу вибаченн¤ за банальн≥сть та високопарн≥сть, але п≥днесений римський штиль пасуЇ ¤кнайкраще до похиленоњ голови ќв≥д≥¤ та ћузею ≥стор≥њ та археолог≥њ у нього за спиною. ≤ в≥н таки д≥йсно не спод≥ваЇтьс¤ н≥¤ких зв≥сток з≥ сторони мор¤, а просто журно вивчаЇ носаки свого взутт¤; подал≥, п≥сл¤ високих сходинок та двох хвилин ход≥нн¤, розбиваютьс¤ об камен≥ хвил≥, не дос¤гаючи маленькоњ бухточки, на прикол≥ коло котроњ Ч катерки, що н≥коли не вийдуть у в≥льну воду, та ≥ взагал≥ на воду Ч в≥д старост≥ чи однозначноњ непристосованост≥ до води, ¤к корабельчик, металевий та достатньо великих розм≥р≥в, зал≥зний, але проте згорнутий з газетки "Le Monde" за ¤кесь там число, на котре, правда, н≥хто не звертаЇ уваги; повз той корабельчик шпац≥рують ¤к поодинок≥ пари, так ≥ гуртов≥ табунц≥, але св≥т у вигл¤д≥ Le Monde вже давно прийшов у цю м≥сцев≥сть ≥ н≥кого не ц≥кавить, чи зможе св≥т плисти дал≥, коли на спок≥йному прикол≥ так затишно та нерухомо. —в≥т пануЇ вже тут, але цього н≥хто не пом≥тив, легенди шир¤тьс¤ та вирують, десь там, за кордоном, Ї благословенний край, куди варто прагнути, а тут, що ж, тут корабель житт¤, ¤ке набагато приЇмн≥ше вигл¤даЇ, коли його, промовл¤ючи, проживаЇш французькою мовою, не особливо хвилюючи своЇ внутр≥шнЇ ¤.
ожен новий ранок починаЇтьс¤ з того ж самого мор¤, з того ж самого м≥сц¤, куди под≥бно до ¤коњсь парно чи непарнокопитноњ тварини потр≥бно стрибати прот¤гом двадц¤ти хвилин, щоб врешт≥ решт отримати задоволенн¤ в≥д в≥тру, котрий немилосердно дме в обличч¤, принос¤чи блювотн≥ запахи мор¤, але у цьому хай ≥ не садистське, але задоволенн¤. Ќе так часто на дороз≥ трапл¤Їтьс¤ море, а особливо „орне ≥ особливо у –умун≥њ, крањн≥ собак та овець (о, цей св¤щенний дух немитоњ та нечесаноњ в≥вц≥ укуп≥ з вран≥шньою солончаково солоною бринзою, в≥н пересл≥дуватиме довго у снах!), крањн≥, населеноњ народом под≥бним на циган, серед ¤ких циган власне довол≥ важко й заприм≥тити, але ¤кщо побачиш вже циганку, то Ч √осподи! Ч куди там нашим базарним Roma, ¤к ≥де ц¤ красун¤, то ус≥ семафори та св≥тлофори помирають в≥д заздрощ≥в, дивл¤чись на черв≥нно-червону сп≥дницю, всипану золотим кв≥том нетутешн≥х рослин, рожеву блюзочку, синю хустку на потилиц≥, котра тримаЇтьс¤ нев≥домо ¤ким дивом, та б≥л≥ крос≥вки Ч ознаку неаби¤кого статку, п≥дкр≥плену бр¤зканн¤м багатого турецького дутого золота на пальц¤х, шињ та у вухах. ќ, це незабутнЇ видиво, коли через центральний парк онстанци, заставлений шматками колон та аж занадто давньоримськими глеками, прогулюЇтьс¤ така неземна урода, тр¤хаючи т≥лом, багатим на прихован≥ п≥д буйноцв≥тт¤м од¤гу принади.
Ќ≥ч б≥льш милостива до втомлених зорових рецептор≥в, вона приховуЇ усе потворне та непривабливе, залишаючи в≥д м≥ста лише його т≥нь, надивовижу камТ¤ну та матер≥альну, особливо, коли обернувшись спиною до ќв≥д≥¤ пр¤муЇш у напр¤мку до мечет≥, котру пишно величають moushee (просити вибаченн¤ у французькоњ мови! падати на кол≥на перед Дјкадем≥ франсезФ за те, що з-пом≥ж ус≥х л≥нгв≥стичних див та спокус слов'¤нське неосв≥чене вухо обрало соб≥ за улюблене слово lТamour, а не ¤ке ≥нше, наприклад, ДмечетьФ!! ридати на паперт≥, осв¤ченоњ Д√раматикою ѕор –о¤л¤Ф!!! посипати голову... щось ¤ надто захопивс¤), а вона ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ на доторк такою старою, що дивно, що ж ось це кам≥нн¤ дос≥ не розсипалос¤ на пил та не перетворилос¤ на купку потроху, а стоњть ≥ захищаЇ цей куточок ≥сламу на чужин≥. «а ледь прочиненими дверима Ч атмосфера дл¤ незвиклого ока под≥бна на сераль, принаймн≥ на т≥ у¤вленн¤ про нього, ¤к≥ Ї у неосв≥чених христи¤н, себто православних. «вичка перечитувати на добрий сон приснопамТ¤тну б≥ограф≥ю –оксол¤ни закор≥нила у думках картину сералю ¤к раю з килим≥в, подушок, шитва, мозањки та пахощ≥в; тому ≥ перший погл¤д на утаЇмничений св≥т збиваЇ з пантелику. ƒух ≥ншого, дух музичний наст≥льки, що його можна прир≥вн¤ти лише до аромату-пахощу, терпкого та солодкого, проймаЇ цей маленький одгороджений та закритий св≥т, де творитьс¤ тањнство сходженн¤ јллаха до правов≥рних. раще причинити ц≥ двер≥ та не њсти очима цю стару та ледь торкнуту тл≥ном розк≥ш, хай вона слугуЇ ≥ дал≥ тим, кому дол¤ присудила бути народженими п≥д зеленим п≥вм≥с¤цем. ј самому п≥ти дал≥, себто нагору, мечеть без м≥нарету, зв≥дки муедз≥н скликаЇ до молитви, обернувшись обличч¤м на сх≥д, Ч то не мечеть. ≤ хоча вже дес¤та година вечора ≥ сп≥в давно стих, але н≥що не заважаЇ п≥дн¤тис¤ в пов≥тр¤ б≥льш, н≥ж на тридц¤ть метр≥в, а там укл¤кнути у чорнот≥, бо беззор¤не небо згори ≥ море з одного боку повертають у стан непамТ¤тного часу до народженн¤, у темр¤ву ¤коњ там за —тан≥слафом √рофом перинатальноњ матриц≥, коли н≥чого, порожнеча, сповнена водами, але не —в¤тий ƒух плине над водами, а неймов≥рн≥ чудовиська п≥дн≥маютьс¤ та опускаютьс¤, ¤к острови, збурюючи у¤ву. ” онстанц≥ усе набагато банальн≥ш, можна сказати прагматичн≥ш та ¤кось по-хатньому, зам≥сть тварин шир¤ють чайки, т≥ ж сам≥, ¤к ≥ндики та годован≥ гуси, але на в≥дстан≥ прост¤гнутоњ руки та посеред м≥ста. „и може птахам теж не чужа побожн≥сть правов≥рних?
”низ, ≥ дал≥ до мор¤, ≥ пот≥м азино, котре несе на соб≥ сл≥д г≥ркувато-солодкоњ Sezession, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших буд≥вель, од нього аж тхне пишнотою, дзеркала там, л≥пнина, ус≥ д≥ла... заходити до нього Ч н≥би застромлювати руку у казан з нап≥взогнилими ¤блуками, присипаними тро¤ндовими пелюстками. ƒал≥ чатуЇ am Kai невсипущий ћ≥хай ≈м≥неску, дол¤ така у чолов≥ка, ¤к, в принцип≥, у вс≥х нац≥ональних поет≥в; ось т≥льки вигл¤даЇ в≥н симпатичн≥ш за того ж самого Ўевченка... ј може справа не у ньому, а у ¬ерон≥ц≥ (нап≥впритомн≥ спогади румунських друз≥в викликали з небутт¤ саме це ≥мТ¤, може, звичайно, д≥вчину звали зовс≥м ≥ не так, але, певно, осв¤чене м≥фолог≥чною традиц≥Їю, ≥мТ¤ це найб≥льш пасуЇ подруз≥ великого романтика)? ƒ≥ва-муза перед бюстом ћ≥ха¤, котра з над≥Їю дивитьс¤ на море, летючий на в≥тров≥ од¤г etc. Ч ¤к не стати великим румунським поетом?..
руговерть мор¤, сонц¤, в≥тру та старовинного кам≥нн¤, у велик≥ к≥лькост≥ розкиданого по онстанц≥, перетворюють на калейдоскоп останн≥ дн≥; вода у мор≥ так само холодна, тому купанн¤ у хвил¤х „орного мор¤ в≥дкладаЇтьс¤ на невизначений терм≥н, Дне у цьому житт≥", ¤к кажуть. ƒесь губитьс¤ пом≥ж спогадами La mama, маленька кафешка, скор≥ше просто генделик на пТ¤ть столик≥в, котрого п≥дпирають з обох бок≥в дв≥ нап≥врозвален≥ халупи, обличч¤ гендл¤ виходить майже на рос≥йське консульство з на диво непри¤зним зам≥сником консула, схожим на бультерТЇра, котрий у результат≥ тр≥умфу Ївген≥ки поЇднавс¤ щасливим шлюбом з акулою, що, в≥дпов≥дно, одразу в≥добразилос¤ на його обличч≥; по праву руку на невеликому в≥ддаленн≥ Ч найб≥льший торговий центр Ч кап≥тал≥зм, котрий врешт≥ решт причвалав сюди, щоб нав≥ки оселитис¤ ≥ поки що обтрушуЇ кушпилюку з чобот≥в. Д” мамиФ працюЇ, нею ж ≥ волод≥Ї справжн¤ мама, хочетьс¤ сказати mama Roma, хоч ¤к до циган, так ≥ до ≤тал≥њ маЇ вона, мабуть, в≥ддалене в≥дношенн¤. јле готуЇ та обслуговуЇ неймов≥рно, ≥ ¤кщо до цього мен≥ завжди здавалос¤, що найсмачн≥ше ¤ њв у „ерн≥вц¤х (незабутн¤ Д∆ар-птиц¤Ф!), то тепер у серц≥ оселилас¤ мамалига в≥д la mamа.
онстанца лежить коло мор¤, ≥ це вже не викликаЇ сумн≥в≥в, але залишати њњ Что теж приЇмн≥сть, пот¤г, такий под≥бний на ™вропу, нагадуЇ про те, що ™вросп≥лка майже сюди прийшла, що ще трохи, ≥, може, будинки потроху почнуть обтрушувати з себе багатор≥чне см≥тт¤, що nightmare „аушеску потроху почне зникати з обр≥ю, ћузей ≥стор≥њ та археолог≥њ врешт≥ запрацюЇ на повну потужн≥сть, а не буде, поскрипуючи, приймати у себе ошал≥лих школ¤р≥в, ≥ монети, котр≥ р¤сно у стендах висипаютьс¤, н≥би рибТ¤ча луска, з нап≥втр≥снутих чи то грецьких, чи римських, чи венец≥анських чи царгородських глек≥в, мр≥йливо будуть зблискувати, вт≥шаючи погл¤ди годованих турист≥в, нагадуючи њм про власн≥ гаманц≥ та кредитн≥ картки, що тр≥щини на ст≥нах будинк≥в онстанци будуть вил≥кован≥, хвороба старост≥ та гнитт¤ п≥де з м≥ста, прилине черговий ћ≥хай, ≥ сп≥в про прекрасний край, Дтам, де лимон≥в цв≥тФ полетить м≥ж земл≥ ≥ люди, що ще трохи, ≥ онстанца таки остаточно загине, перетворившись на одне з безл≥ч≥ курортних м≥стечок, що њњ смерть пройде непом≥ченою ≥ буде пишно в≥дзначатис¤ ¤к нове народженн¤: на його честь таки врешт≥ в≥дмиють овець, а собак посад¤ть на цеп, чайки не будуть гадити на голову, цигани Ч липнути до тебе на вулиц¤х, а трамвањ Ч так надсадно та астматично скрип≥ти, ≥ т≥льки ќв≥д≥¤ лишать у горностањ його нев≥дмивноњ патини, аби хоч хтось памТ¤тав про минуле, коли н≥кому буде про це пригадати.
